діти

Міхаель Вінтергофф „Чому наші діти стають тиранами або загублене дитинство“
В анотації до книжки було написано
„Автор дає поради як запобігти цьому і не втратити авторитет в очах дитини. Книжка буде корисною передусім батькам, а також педагогам, тим, кому не байдуже до цієї проблеми.“ Ну власне саме для мене.
Перша частина книжки рясніє прикладами з практики автора, який є німецьким дитячим психіатром. Що мене вразило, що ситуації до болю знайомі. Якийсь навіть камінець з плечей впав, від усвідомлення, що то не українська проблема, а таки загальна. Трохи почала засмучуватись, бо читала читала, а все приклади та роз’яснення, але жодних рекомендацій як діяти та як запобігти. Але все це у другій половині є. Спочатку пояснення чому так стається, а потім поради як уникати.
Власне, так як це рубрика Щоденник читача, то я собі тут занотовую цікаві моменти. Далі саме вони.

читати далі →

вже п’ятий рік я відвідую заняття з кубинських танців (вже просто язик не повертається все це узагальнювати одним словом — сальса, бо ж це вже давно не лише сальса).

читати далі →

Поки сама ще не є мамою, то на всі 100% впевнена, що буду мамою незвичайною. Тобто надто впливати на бачення світу та власного життя своїх дітей не буду. Хіба в процесі вирощування та виховання. Але навряд так вийде на всі 100% і я це усвідомлюю, але дуже старатимусь.
Чомусь для батьків ми завжди залишаємось в статусі дитини. Не в тому сенсі, що ми їхні діти, а в тому сенсі, що малими й нерозумними, яких до самої смерті треба вчити.

читати далі →