Сьогодні вперше в житті побачила своїми очима на рідній убунті отаке чудове попередження)))
Воно намагалось змусити завантажити якусь езешечку. Але бідося не знала про моє професійне минуле в роботі з різного роду шкідливоно пезе. Реготали довго і щиро разом з коханим. Він правда засмутився, що на його макбуці така цяця вже не вискакувала))
стало більше сонця, бо весна прийшла.
стало більше пташок і співів вранці під вікнами.
стало більше п’яного бидла (дуже схожого на земляків нового президента України) в метро, коли повертаюсь додому з занять.
стало більше комах (як же я їх не люблю!!!), скоро літо — з одного боку канікули!!! з іншого боку — спека :(.
стало більше чемної молоді (в метро точно), яка поступається місцем стареньким та вагітним.
стало більше пухких і великих хмаринок, які літають дуже низько.
UPD
стало більше релігійних фанатиків=сектантів=чи просто збочених тьоток в хустках, які в транспорті постійно читають якусь муру про те, що гроші то зло, а бажання почати бізнес в нас виникає від диявола. зазвичай їздять купками.
***
Весна цього року або ж змухлювала, або прикололась над українцями. Спочатку подражнилась теплом і тіки всі поховали зимовий одяг та взуття опа…і здриснула далі досипати і от тільки в кінці березня наче почала прокидатись.
Напевно кожному з нас знайома ситуація, коли та чи інша зустріч чи розмова іноді запливає в політику.
Особливо часто це відбувається, коли в країні вибори.
А трохи рідше, коли підвищуються ціни, або трапляються катастрофи чи кризи.
Вже доволі давно я та моя сім’я користуємось послугами компанії ВОЛЯ. Будинок батьків виявився настільки близько до центру міста, що вибору серед провайдерів аж 2 — ВОЛЯ та Укртелеком. А з телебаченням то ще менше)). Є звичайно варіанти й інші, але за такі гроші (від 500 грн/місяць), хай удавляться. В той же час усі спальні райони та окраїни міста можуть обирати серед десятків провайдерів та користуватись послугами компаній хоча невеличких, проте доступних та тих, які надають якісний зв’язок.
До кінця року лишається менше місяця і хочеться згадати як це було, що встигла, що не доробила і з користю використати час, що лишається.
Оце недавно щось мені стрельнуло в голову і почала уявляти яким би я хотіла бачити свій дім.
1. Він має бути обов’язково будинком, окремим будинком. Бажано не в місті (а чого? мріяти так мріяти, знач і машина буде))).
2. Поряд має бути рослинність (ліс, садочок, клумбочка зрештою 🙂 ).
3. Десь недалеко має бути вода (озеро, річка, ставок, море, океан…)
4. Хотілося б щоб в будинку було багато світла = вікон. От на цьому місці почалось…
Хоча осінь ще і не скінчилась, але основні її події вже позаду та і найгарніша частина осені теж.
Вперше я переглянула серіал ще в далекому дитинстві. Тоді, коли це стало нововведенням в українському телебаченні. Вся країна слідкувала за долею „рабині Ізаури“, потім ще якоїсь нещасної тьотки. А пізніше з’явилась „Санта-Барбара“ та „Далас“. В шкільні роки всі однокласники та я в тому числі слідкували за подіями „Елен та хлопці“. Як не як французьку вчили. І це був чи не єдиний спосіб почути живу мову та ознайомитись з життям французької молоді.
