Цифрове телебачення від ВОЛЯ™

4.1.2010

Вже доволі давно я та моя сім’я користуємось послугами компанії ВОЛЯ. Будинок батьків виявився настільки близько до центру міста, що вибору серед провайдерів аж 2 — ВОЛЯ та Укртелеком. А з телебаченням то ще менше)). Є звичайно варіанти й інші, але за такі гроші (від 500 грн/місяць), хай удавляться. В той же час усі спальні райони та окраїни міста можуть обирати серед десятків провайдерів та користуватись послугами компаній хоча невеличких, проте доступних та тих, які надають якісний зв’язок.

За довгі роки користування інетом проблеми виникали пару разів і швидко та безболісно вирішувались. З телебаченням в принципі так само, бо кабель один.
Проблеми з’явились буквально місяць тому. Почалось масове відключення від аналогового телебачення і переведення на цифрове. Так як уникнути цього продовжуючи користуватись послугами даної компанії неможливо, батьки були змушені погодитись на перехід. Мої пропозиції по встановленню якихось банальних антен чи супутникового телебачення були відхилені. Перше — лякає якістю зображення (будинок невисокий і в ямці, тому сигнал не дуже гарний), друге — ціною (Так в Києві багато людей, для яких це дорого!!! Ми тільки закінчили ремонт, тому ані грошей, ані бажання перетягувати всю квартиру купою дротів від тарілок нема.). Ну третій варіант — відмовитись від телебачення навіть не обговорюється. Хто має батьків того ж віку — від 50 років, той розуміє.

Так як мене це мало обходить, займались підключенням батьки. Але уникнути процедури не вдалось.
В перший день майстри не взяли декодер для старенького телевізора (хоча про це попередили по телефону, коли робили заявку) зі спеціальним модулятором і підключили лише один з двох сучасних (в другому картка була не активована, в подальшому з’ясувалось що просто несправна). Через 2 дні прийшов хлопчик, який намагався щось налаштувати, але безнадійно, картка елементарно бажна. Наступного дня прийшов вже хлопчик з декодером для старого телевізора і новою карткою. Шляхом нелегких маніпуляцій вдалось все налаштувати і підключити. Бідолага пішов від батьків о пів на 11 вечора. Наступного дня знов не працювала картка і приходив ще хлопчик, який розібрав та почистив той декодер. Далі на пару тижнів в сім’ї запанував спокій і благодать. Всіх тих людей мені реально шкода, бо їх робота супроводжувалась постійними наїздами та сварками на саму компанію та дану ситуацію з переходом від моїх батьків, які не розуміли, що майстри тут взагалі ніпричому. Але то лірика.

І от сьогодні вранці почалось знову. Знов мене змусили виконати всякі маніпуляції з налаштуваннями та тиканням картки в усі наявні декодери в хаті, хоча я пояснювала, що це нічого не дасть і все це я вже давно зробила без дзвінків в сапорт. Довелось їхати в клієнтський центр міняти картку.
Дуже не хотілось, але переживати ще раз те пекло, коли мама сиділа без телебачення кілька днів, гвалтувала сапорт по телефону і мої вуха одночасно.
Щасливчиків в контакт-центрі звичайно було багато. Тільки я усміхалась правда, відчуваючи що це на довго і буде весело. Так і було.

Дівчинка спочатку зраділа, що я лише на обмін картки. Ач ні. Виявилось, що хлопчики під тиском незадоволених батьків так поспішали, що нормально не оформили всі зміни, які відбувались протягом двох тижнів підключення, і картка наче робоча, але її нема в системі, і вона не прив’язана до мого контракту. А там красується та, яка не робоча і яку давно змінили. Коротше за 40 хвилин вийшла я звідти під крики в телефон начальниці на когось з майстрів та з додатковою пачкою папірців.
Зараз в квартирі негодує мама, бо картка досі не робоча. Чекаємо. Але щось мені підказує сапорту сьогодні не пощастить знов!

Категорії: Записничок | Теґи: ,