нас чекали осінні канікули в школі і ми вирішили їх використати для нової подорожі. досліджуємо нові та всі ближчі до нас штати.
Мандри
захотілось у відпустку. останні півтора роки були дуже непростими і виснажливими. і в мене з’явилась потреба тікати до природи, дивитись на гори, обіймати дерева та гладити травичку. коротше кажучи — відновити рівновагу в собі. подорожувати було вирішено машиною. ми вже мали подібний досвід два роки тому. оцінили наші сили і зупинились на Орегоні. в інші боки від Каліфорнії занадто спекотно влітку. пошукали, поопитували знайомих і друзів і склали план, забронювали готелі і в дорогу. далі короткий звіт та трошки фото-відео.
це була наша перша подорож машиною з трьома дітьми
цього разу ми прилетіли восени. саме на золоту осінь. я дуже тішилася всім навколо, бо дуже скучила за іншими порами року.
я не люблю пустелі. логічно, бо не люблю спеку. але разочок можу погодитись відвідати. тим більше якщо обіцяють пустелю в зелені та квітах то навіть цікаво. наші друзі щороку відвідують квітучу пустелю, яка є частиною Anza-Borrego Desert State Park. цього року зима в Сан Дієго видалась дуже дощовою та прохолодною (навіть вперше за 7 років немає загрози засухи), тому квітло там все особливо сильно і ми наважились з нашим дитсадочком таки поїхати.
думали, що цього року вже нікуди не полетимо, але ні. корпоративна поїздка в Лас Вегас таки спокусила мене погодитись їхати разом з Олегом. хоча я знала, що то не місце для відпочинку з нашою дитиною (20 місяців).
довгоочікувана подорож. не були ми вдома майже 4 роки.
переліт з Сан Дієго в Київ це не лише дороге задоволення, а ще й сповнене різних веселощів, якщо летіти з півторарічною дитиною : )
майже чотири роки не були вдома
довгі вихідні на День Подяки спокушали на подорож.