Піца — чудовий продукт кулінарного мистецтва, який з’явився в нашій країні доволі давно і набув шаленої популярності. В якому місті нема зараз піцерії?
Записничок
Трошки роздумів про те, що можна було б робити. Результати та аргументи.
Посеред ночі з п’ятниці на суботу прокинулась з жахливим болем в зубі. Вдень він трошки нив, але пополоскавши ліками все минуло. Але то тільки так здалось.
Вранці зателефонувала мамі, щоб вона домовилась про візит до стоматолога на понеділок та поїхала в Лубни. З собою взяла запаси полоскань та знеболювального.
З останнього яскравого.
***
Парниковий ефект таки лякає, бо таку спеку витримувати стає все важче. Вдень навіть завіси на вікнах не відкриваю, бо важко. Рятує ходіння квартирою голяка та маленький юсб-вентилятор. А ще квас від першої приватної броварні в холодильнику та морозиво.
***
Руйную міф про те, як класно в столиці з роботою. П’ятий місяць не можу знайти. Навіть в школі!!! Ні освіта, ні багаторічний та різноплановий досвід не діють. Канікули тривають)))
***
Море цього року відпадає. Виявляється чим доросліші ми стаємо, тим важче узгодити відпустки з друзями. Їдемо напевно в гори. Карпати та Івано-Франківщина чекають. Залишилось спорядження підзібрати. Протестувату татовий радянський намет (сам тато його купив давно, жодного разу не скористався)))))) та докупити решту реквізиту.
***
Помітила, що дівчата /жінки з дуже довгими нігтями навіть жестикулюють не руками, а нігтями!!! А ще вони їх постійно споглядають. І перевіряють їх довжину та цілісність. Іноді підчищають, здається навіть несвідомо.
***
Кількість людей в київському метро в пізній час не припиняє мене дивувати. Що вони там всі роблять і звідки їх стільки взялося?!
Повертаючись після двох з половиною годин танців додому, ледве стоючи на ногах, доводиться буквально втискатись у вагон.
Ех були часи, коли вже після 20-ї можна було спокійненько вмоститись з книжечкою на лавці у вагоні метро.
***
Гарний, зручний і головне той, що мене цікавить одяг роблять лише на жінок з нульовим розміром грудей. Переміряла купу суконь, сорочок та сарафанів, у яких все моє, окрім об’єму грудей. В них він просто не передбачений той об’єм. Там має бути повний НУЛЬ! А в мене не такий вже визнайний бюст. Лише скромний третій розмір. Нє ну коли вже мода на жінок, позбавлених основних статевих ознак роду закінчиться?
Вже три місяці я не живу з батьками. Лише раз на тиждень заїжджаю в гості. Ну от сьогодні вранці, традиційно зранку приїхала.
Так як роботи не маю, лише фрілансом займаюсь, то мені потрібен інтернет.
Приїхала трошки невдоволена, бо не виспалась і ще й вимокла. Вмикаю старенький комп’ютер, а мережі нема. Вогник кабельного під’єднання на модемі не те що не блимає, він навіть не горить.
Ну досвід не просто так здобувала, тому стандартний набір дій:
— вимкнути та ввіскнути
— посмикати за всі дротики в модемі
— посмикати дротики в усіх інших місцях з’єднання
Не допомогло. Вогник вперто не з’являвся.
Дзвінок в сапорт. Трошки про себе поржала вислуховуючи поради про те, що і сама зробила. Потім сказала, що ще раз перевірю, і якщо що викличу майстра. Мене запевнили, що сигнал на квартиру іде і тепер я точно була впевнена, що проблема десь в квартирі.
Ще раз пересмикавши все, вирішила перевірити інші кабелі.
І о диво! В інших кімнатах все ок.
Так як ремонт закінчився, але не до кінця, ще лишився коридор і всі дроти йщли саме через нього — дзвінок тату.
Діалог між мамою і татом:
— Ти що зробив з кабелем?
— З яким?
— В Сашиній кімнаті.
— Ще не підключав. А нащо він там, вона ж вдома не живе?
— Ну от приїхала, їй треба працювати.
— Ну там складно, ви не зможете нічого зробити!
В цей час я спокійно виймаю один дротик з розприділювача та вставляю туди свій. Довелось правда гумові рукавички вдягти, бо падлюко струмом шось билось. Злізши з табуретки, почула від мам, що нічого не вийде, бо тато буде пізно, а там як він каже все складно. Але в мене вже все було під контролем.
От тільки мама позбавилась сигналу на одному з телевізорів))
Тато очевидно забува, яка в нього дочка і досі не знає, що я сама вже все зробила. Буде йому сюрприз ввечері.
п.с. може вже і на адміна резюме відсилати)))
Проживши все життя з батьками в старенкій хрущовці, вже звикла до постійних проблем з водою. Зазвичай гарячою, але останні років 5 і з холодною. Вона зникає із завидною постійністю раз на місяць.
Тому батьки вирішили придбати нагрівач води, який не раз рятував мою сім’ю від плескання в тазіках.
Цього року планове відключення гарячої води почалось в травні. Чомусь літо вирішили наблизити. І навіть відключення її не на стандартні два тижні, а вже із запасом — на три, не врятувало ситуацію.
Так як живу не у батьків, в тазіках таки поплескалась відведені три тижні. 31-го воду так і не дали, тому вже на ранок ми точно дуже сподівались. Але фіг вам! Вода не з’явилась і ввечері, і навіть наступного ранку.
Виявляється продовжили термін ще на тиждень. Неподобство!!! Київводоканал взагалі здурів.
Сьогодні вперше в житті варила український борщ. Сама його не люблю, тому власне і вперше.
Базовий рецепт всім відомий+деякі додатки від себе.
Отже, починаємо
волохаті сосиски
ідея не моя, а звідси
Вже майже два місяці як знаходжусб в актично-інертному пошуці нової роботи. Активному, бо набридло без діла бути, а інертному, бо вакасій під мої здібності і досвід аж 2-3 на тиждень з’являється і на мої відгуки одні відмови або ігнор.
Кілька днів тому знайшла цікаву вакансію з описом роботи, якою б дійсно хотіла займатись. Відгукнулась. Відповіли. Запросили на співбесіду. Перевірила що за компанія. Особливих негативних відгуків не помітила. Прийшла. Хвилювалась чогось досить сильно, бо давно не бігала на співбесіди. Якби я тільки знала…
Хочете покращити стосунки з батьками — почніть жити окремо.
Хочете зіпсувати настрій коханому-програмісту — відірвіть його від комп’ютера і виведіть на прогулянку.