друзі

цього разу ми прилетіли восени. саме на золоту осінь. я дуже тішилася всім навколо, бо дуже скучила за іншими порами року.

читати далі →

ні для кого не секрет, що зима — це моя улюблена пора року. і більшість людей мене не розуміє, бо я люблю мороз, снігопади, візерунки на вікнах… всього цього я тепер позбавлена. звісно якщо постаратись можна дістатись до снігу. але ти не прокинешся і не побачиш сріблястих дерев за вікном, не почалапаєш по хрумкому сніжку до зупинки автобуса, і не милуватимешся як він блищить у світлі ліхтарів вночі біля твого дому.

читати далі →

В травні таки набридло мені чекати всіх і я вирішила їхати одна. До друзів у Дубно. І це чудовою виявилось ідеєю : ) З квитками правда складнувато, але нам фрілансерам що вихідні, що будні — однаково. Тому у вівторок відправилась в мандри!

читати далі →

Цього разу була поїздка коротша, на два дні.
Львів зустрів дуже похмуро і ніяк не хотів своє ставлення до нас змінювати.

З самого початку то мала бути романтична подорож на двох ну і подекуди зустрічі з друзями. А закінчилось величезною сходкою на 15 осіб та паралельною зустріччю з двома друзями. Отак два дні і бігали від одних до інших.

Відвідали кілька закладів, злазили вкотре на Високий замок (бо більшість там не була, бо і в самому Львові деякі були вперше і приїхали туди з далеких країн, у які кожного з них якимось дивом занесло), пробіглись центром з міні-екскурсією. Побували в підземеллях Домініканського собору. Ну і я не могла не завести усю цю араву до Кривої липи. Ми там гарненько вмістились і об’їлись. А я задоволено споглядала щасливі обличчя друзів та їхні величезні очі в момент принесення їхнього замовлення)))

Ще одне затишне місце — Кав’ярня на бамбетлі. Але точно не для такої погоди)))
В неділю в Алі (дівчини братика, та нашої подруги) був День народження. Який ми розпрощавшись з оравою понаїхавших у Львів форумчан побігли святкувати.
Відкрили для себе новий і величезний заклад для любителів пива — Старгород. То не паб, а цілий стадіон. Трошки заважав шум. Спочатку коментатор матчу, потім просто гул відвідувачів. Але все дуже мило і смачно.

До вокзалу бігли під дощем. Львів розрили і досі не зарили))) тому трамвайчики не ходять до вокзалу. Це сумно. В результаті я повернулась до Києва з черговою застудою як згадкою про Львів. Це в нас з ним багаторічна традиція)))

п.с. посилання на фото в галерею коханого, бо самій зараз лінь вставляти світлини інакше : )

чергова подорож на захід України в травневі свята. цього разу зовсім інакша, хоча і зовсім звичайне місто.
компанію складали мої давні подруги. ми дуже дотошно склали план подорожі, завчасно все замовили і купили квитки. але все одно трошки промахнулись у сподіваннях. але то пусте.

читати далі →

тиждень просто вирує подіями та активністю.
з самого понеділка я майже не буваю вдома.

читати далі →

дві причини бажати літа — 1. приїзд коханого 2. відпустка. але згадка про спеку змушує бігати муращок шкірою.
цей рік почався з такої скаженої швидкості подій, що я взагалі майже не помітила, як пролетіло вже 3 місяці та почався четвертий. час просто вислизає з рук.

читати далі →

я втратила відчуття часу. він в мене то летить наче ракета, то повзе повільніше за равлика. враження, що катаюсь на американських гірках.
лише два тижні минуло, а наче всі три місяці пролетіло. я зарилась в роботі по самі вуха і забула вже хто я і де я. але життя мені щоденно нагадує.

читати далі →

***
Подорожуючи висипаєшся в будь-яких умовах.
Навіть якщо спав мало і незручно наступного дня в тебе повно сил та енергії для знайомства з новими незвіданими місцями. А на роботу вставати завжди важко, навіть якщо пізніше ніж зазвичай.

читати далі →

Хоча осінь ще і не скінчилась, але основні її події вже позаду та і найгарніша частина осені теж.

читати далі →