Львів-2011. частина перша
чергова подорож на захід України в травневі свята. цього разу зовсім інакша, хоча і зовсім звичайне місто.
компанію складали мої давні подруги. ми дуже дотошно склали план подорожі, завчасно все замовили і купили квитки. але все одно трошки промахнулись у сподіваннях. але то пусте.
отже. поїхали ми на 7-9 травня до Львова. думали трошки вгамуються святкування дня міста, які зазвичай проходили на першотравневі дні. цього ж року ми не вгадали))
тому в місті було дууууууууууууууууууже багато людей.
перший день видався дуже хмурим, вологим та вітряним. так і знову була хвора у Львові. цього разу аж занадто. але мене рятували чай-коньяк-медовуха-гаряче вино-чай у різних послідовностях та в будь-який час доби. ну і чарівні льодяники, які я в передостанній день придбала.
на цей перший день в нас були заплановані зустрічі зі знайомими та друзями і похід в оперний театр. все це успішно реалізували.
ми поселились в арендоване помешкання. символічно, воно виявилось на вулиці Київській))) трохи освіжились і потопали в центр на пошуки їжі.
мій традиційний сніданок в Дзизі обмежився кавою.
тепер бачте вони зранку не готують 🙁 тому пішли далі Вірменською і нам неймовірно пощастило поснідати в Гасовій лямпі
офіціант Роман був дуже приємним і люб’язним. і не заздрю я тим дівчатам та хлопцям, по тих сходах літати з їжею не дуже легко. все було дуже смачно. але я так зрозуміла, в такі дні туди лише в таку рань і можна потрапити)))
набравшись сил та енергії направились в оперний за квитками. де і зустрілись з першим знайомим. це результат зустрічі)))
потім дізнались розклад маршруток на Унів і прогулялись Шевченківським гаєм. моросив дощ і було доволі мерзотно. обід був назначений з моїм братиком та Алєю.
і тут знову вдача із закладом. Кулінарна студія „Крива липа“. таких порцій я давно не бачила. хібащо в Тернополі останній раз))
ввечері опера. всередині дуже гарно. київський оперний не такий симпатичний.
музиканти шикарні і солісти теж. але дуже бентежив спосіб подання. ми дивились-слухали Паяців. наче ж італійською. і в афіші пише „мовою оригіналу“. але чогось мовою оригіналу співали лише деякі. більшість українською. трошки відволікає і дратує. але головна чоловіча роль — шикарний голос. ми пошикували і взяли квитки в „королівській ложі“ перший балкон, перший ряд, посередині. вдягнені правда були зовсім не по-оперному — джинси та футболки. але як не дивно нам в цьому не докоряли.
після вистави думали повечеряти в одному закладі доволі популярному, але нас туди не пустили. на відміну від купки лярв якихось. то пішли на пошуки іншого постачальника гарячого та смачного. знайшли піцерію Піноккіо, в тому ж провулку Крива липа. Там кумедні ляльки схожі на політиків та офіціантки-мальвінки. їжа теж нічотак.
на другий день нас чекала екскурсія замками Львівщини. поснідати рано вранці більше нема де як в Криївці. думаю пояснювати що це нема сенсу))) там моє бідне закашляне горло лікувалось медовухою. аптеку я так і знайшла вранці. екскурсія була довгою та цікавою.
Олеський замок
Підгорецький замок
Золочівський замок
замки правда розчарували своєю занедбаністю. шкода. дуже. але екскурсовод Ярослав просто диво.
Lviv Tourist Offiece
а ще я сильно налажала с фотками під час екскурсії. після спуску в підвал забула змінили баланс білого. і така кака повиходила, що жуть.
Налякані кількістю народу бронювали місце на вечерю завчасно. вечеряли вже з іншими друзями, деякі з них ще й своїх привели. такщо сиділи аж до закриття за веселими теревенями та смачненьким (згадую той Тірамісу і аж слинка тече…)
наступного дня запланована поїздка в Унівську лавру.
цей день був дууууууууже спекотним. в мене аж шкіра на голові під волоссям згоріла. і як на зло я десь ногу підвернула. але яка ж там краса і спокій. як виявилось зголом то був ідеальний день. бо у Львові було трошки неспокійно. та і людно. єдиний мінус — маршрутки доволі незручно їздять. якби на годинку раніше була б одна. а то ми в цей день їхали і хотілось нормально не поспішаючи зібратись та повечеряти.
у Львові як виявилось теж люблять покопати на дорогах)))))
узагальнення. подорож вдалась навіть попри моє кашляння-сопливлення. ми все основне виконали і навіть більше. не всіх побачила звичайно. може так і треба було. бо ще раз влітку планую їхати. а ще якесь дивне відчуття незнайомого міста. все якось не так. всі місця якісь не такі. так наче я була там не рік тому, а років 10 минуло. але спишемо то на інший склад подорожуючих та мою хворобу)))
п.с. до речі в Києві я вже майже не кашляла. льодяники кльові, хоча і гидкі на смак. дякую тій дівчинці в цілодобовій аптеці, яка мені їх порекомендувала.
більше світлин тут