нарешті дійшли мої гіперзайняті руці це все записати. тож — черговий звіт.
цей рік був для двійнят особливим, вони почали навчання в американській школі (бо в українську ходять вже давно). це багато нових вперше для них, багато нових знань та перешкод, багато нових вражень і знайомств.
наша особлива весна 2018
наша зима 2017-2018
наша осінь
чергова пекельна осінь. цього року здається спека ще більше знахабніла. в кінці листопада було за 30 градусів (Цельсія звісно).
в зимовому звіті я вже згадувала про своє навчання в коледжі. от перший семестр закінчився і я можу вже повноцінні враження сформулювати в тексті.
Першу половину життя ми вчимося, другу — вчимо самі… Це ніщо інше, як прагнення компенсації, вічне колесо перероджень. Сьогодні — нас, завтра — ми… Адже будь-яке навчання — це примус. Демаркаційні лінії, якими розтинають землю обітовану, перекладання хреста з одних плечей — на інші.