Вперше я переглянула серіал ще в далекому дитинстві. Тоді, коли це стало нововведенням в українському телебаченні. Вся країна слідкувала за долею „рабині Ізаури“, потім ще якоїсь нещасної тьотки. А пізніше з’явилась „Санта-Барбара“ та „Далас“. В шкільні роки всі однокласники та я в тому числі слідкували за подіями „Елен та хлопці“. Як не як французьку вчили. І це був чи не єдиний спосіб почути живу мову та ознайомитись з життям французької молоді.
Першу половину життя ми вчимося, другу — вчимо самі… Це ніщо інше, як прагнення компенсації, вічне колесо перероджень. Сьогодні — нас, завтра — ми… Адже будь-яке навчання — це примус. Демаркаційні лінії, якими розтинають землю обітовану, перекладання хреста з одних плечей — на інші.
Три тижні тому моє життя знову кардинально змінилось. Знову самотня осінь та зима. Цього разу знову страшно і боляче, але вже завчасно був складений план дій на 6 місяців вперед, аби заповнити весь час хоча б чимось, аби не лишалось на самоколупання.
най би тебе качка копнула
концентрація цієї фрази за 5 днів проведених у Прикарпатті та Карпатах зашкалювала)))
Пика/мармиза хоч цуценят бий – “дуже повне, одутле, деформоване
ожирінням обличчя”.
Я дуже люблю подорожувати. Але чим доросліші ми стаємо, тим менше часу на це лишається. Останні кілька років, я активно подорожую Україною. І досі скрізь не побувала. Але окрім цього в мене назбирався доволі довгий список місць, які я б хотіла відвідати в межах і поза межами своєї країни. От власне і він.
Піца — чудовий продукт кулінарного мистецтва, який з’явився в нашій країні доволі давно і набув шаленої популярності. В якому місті нема зараз піцерії?
Трохи більше року тому відкрила для себе цю молоду і талоновиту письменницю. Стиль написання припав мені до душі. Вона не така як всі сучасні українські письменники. Книжка затягує в свої нетрі і не відпускає аж до завершення прочитання, а потім стає сумно, що вона вже закінчилась. Але весь цей час читач перебуває в іншому світі, світі створеному Мариною Соколян.
Останньою знахідкою була книжка Вежі та підземелля, придбана на Країні Мрій. Далі кілька цитат, які мені сподобались.
Як заспокоїти себе, якщо довелось вибрати не те, чого хоче серце, а те, чого просять?
Як змиритись з ситуацією, в якій тебе просять зробити вибір, коли немає вибору?
Як можна обирати між тим що зробить щасливою тебе і тим, що зробить щасливим коханого?
Але повірте — зробити боляче собі легше ніж позбавити щастя того, кого кохаєш.
Знову 184 дні самотності в обмін на шанс здійснення не своєї мрії.
Знову 184 дні, в яких кожна хвилина дорівнює дню, а день місяцю.
Знову 184 дні, в яких найважчими будуть ночі, самотні ночі в самотньому ліжку.
Знову 184 дні колупання у власній голові шукаючи там відповідь на питання — „Ти що мазохістка?!“.
Страшно зустрічати Новий рік одній і сумно бути самій в свій День народження.
А знаєте, що найважче? — Аеропорти і чекання. Там найважче чекати, на щоб ти не чекала.