прийдешній -я, -є.
1) Який настане в майбутньому. || Який здійсниться, відбудеться в майбутньому. || Який з’явиться в майбутньому. || Яким стане в майбутньому. || у знач. ім. прийдешній, -нього, ч. Той, хто буде жити в майбутньому.
2) у знач. ім. прийдешнє, -нього, с. Час, який настане. || Те, що настане в майбутньому. || Майбутнє життя, доля. || Майбутні успіхи, досягнення.
наближається те моє найулюбленіше свято, а досі не відчувається що це насправді так.
морозу нема, снігу нема, настрою теж. може звіт напишу і покращиться все : )
в мене є одне улюблене свято — Новий рік.
не знаю чому саме, але для мене це єдине справжнє свято, до якого я дуже сумлінно готуюсь і за провевдення якого завжди переживаю.
ну і звісно всіх хочеться з ним привітати. і цього року як і попередні роки, мої учні теж отримують привітаннячка.
на певний час я доволі сильно випала з он-лайнового життя, бо на нього реально не вистачало сил і часу. так як з певних причин я зараз не лише працюю за двома спеціальностями, а ще й помічник бухгалтера, домогосподарка, медсестра, кур’єр і все це одночасно. зараз канікули і я можу трошки продихнути, тому вирішила таки підсумувати дещо з останніх подій. далі багато тексту : )
Ну от і дійшла черга до здійснення ще однієї дуже давньої мрії — звичайно ж подорож до Франції. Про це я мріяла з першого дня знайомства з французькою мовою. Тобто більше 20 років. Поки що Париж і околиці, але все одно це було чудово. Хоча і не без пригод.
З поперднього допису ви вже знаєте, що цього літа ми зібрались у Європу. А конкретніше відвідали Вільнюс (Литва) та Париж (Франція). Тут я викладу свої враження та деякі поради щодо Вільнюса.
Цього разу була поїздка коротша, на два дні.
Львів зустрів дуже похмуро і ніяк не хотів своє ставлення до нас змінювати.
З самого початку то мала бути романтична подорож на двох ну і подекуди зустрічі з друзями. А закінчилось величезною сходкою на 15 осіб та паралельною зустріччю з двома друзями. Отак два дні і бігали від одних до інших.
Відвідали кілька закладів, злазили вкотре на Високий замок (бо більшість там не була, бо і в самому Львові деякі були вперше і приїхали туди з далеких країн, у які кожного з них якимось дивом занесло), пробіглись центром з міні-екскурсією. Побували в підземеллях Домініканського собору. Ну і я не могла не завести усю цю араву до Кривої липи. Ми там гарненько вмістились і об’їлись. А я задоволено споглядала щасливі обличчя друзів та їхні величезні очі в момент принесення їхнього замовлення)))
Ще одне затишне місце — Кав’ярня на бамбетлі. Але точно не для такої погоди)))
В неділю в Алі (дівчини братика, та нашої подруги) був День народження. Який ми розпрощавшись з оравою понаїхавших у Львів форумчан побігли святкувати.
Відкрили для себе новий і величезний заклад для любителів пива — Старгород. То не паб, а цілий стадіон. Трошки заважав шум. Спочатку коментатор матчу, потім просто гул відвідувачів. Але все дуже мило і смачно.
До вокзалу бігли під дощем. Львів розрили і досі не зарили))) тому трамвайчики не ходять до вокзалу. Це сумно. В результаті я повернулась до Києва з черговою застудою як згадкою про Львів. Це в нас з ним багаторічна традиція)))
п.с. посилання на фото в галерею коханого, бо самій зараз лінь вставляти світлини інакше : )
Прочитала. Захвату нуль. Читалось надзвичайно важко і довго. Але я таки себе змусила.
В кінці трохи поревіла, згадуючи події не такі далекі, але важливі для мене і моїх друзів. Але не більше. Вирок: Ліна Костенко — поетеса, а не прозаїк.
п.с. занотоване під час читання:
— Я гидую суспільством, — сказала дружина. — Воно тупе й жорстоке. Воно посттоталітарне, постгеноцидне. І постлюдське.
Головне для публічного політика — вміти з гідністю втертися.
не припиняю шокуватись від рівня дебілізму людей, які перебувають в Києві. чи то кияни, чи гості, чи хз хто вони.
почались канікули і маю можливість поспати довше. але скористатись нею важко.
в нашому дворі тітоньки дуже люблять котів. тому усіляко їх підгодовують та розводять. і вони не лише цілий рік верещать ночами (про березень то все байки дитячі, цим тварям хочеться постійно)))), а ще й деякі домашні. одна хазяйка щовечора бігає двором і кличе того кота. а там не кіт, а просто кабанюра з шерстю))) а голосочок в того кота уууууууууууух!
ну власне повернусь до ранків. навпроти мого вікна будиночок, з трансформаторною будкою та приміщеннями двірника. щоранку десь так о 7 туди прилітає ворона і починає співати. це щось жахливе. особливо у спеку, коли не можеш закрити вікно, бо задихнешся.
спостерігаючи за нею, стало зрозуміло, що вона каркає на кота, який сидить знизу. там добрі тітоньки для кошаків мисочки з їдлом ставлять. то вона спотаку там все вижирає, а потім сидить на даху і очевдно підколює котів, що вони такі дурні))))
а за годинку вже починається життя в дитсадочку, і виспатись так і не вдається. бо маленькі діти дуже голосисті))
п.с. одного вечора довелось слухати сварку двох бабусь. одна з них під вікном зробила лєжбище для кошака і мисок наставила. ну щоб тваринка не мерзла в дупцю. а інша то все прибрала і викинула. то тут просто мало третя світова не почалась)))