12 лютого в Будинку Актора, що на Ярославовому Валу в Києві майже дві сотні людей потрапило в паралельну реальність під назвою світ Єгора Грушина.
з появою кінотеатру біля дому, стала частіше дивитись фільми в кіно. адже є можливість це робити відносно дешево та не хвилюватись як дістатись додому після фільму, або чи встигнеш на сеанс.
поки враження живі хочу розповісти про три чудових фільми, один український та одне розчарування. решта сюди не потрапить. думка моя не збігається з більшістю. особливо щодо деяких моментів. але так вже є.
одного чудового суботнього морозного дня, ближче до вечора, Оля, Сашко та я завітали до дуже цікавого місця. воно не є унікальним. подібних місць є по всьому світі. але в Києві відкрився відносно недавно і дуже манив до себе. мова йде про „музей популярної нуки і техніки Експериментаніум“
фото © Ольга Перехрест
22 січня в Україні не звичайний день, а дуже важливий і вагомий — День Злуки, або День Соборності України
дуже символічно та дещо оригінально було відсвяткувати цю подію літературно.
ввечері цього дня, зайшовши в одну з кімнат креативного простору „Часопис“, можна були взяти участь в поетичних читаннях під назвою 22поети
в останні хвилини старого року 2012-го я таки дочитала її. цю книгу я намагалась прочитати весь рік. але постійно щось відривало від неї, наче якась дивна сила. вона дуже груба — більше 800 сторінок.
але такий папір кльовий, навіть не хотілось її з рук випускати…
!Одразу попереджаю — поради завантажити електронний варіант навіть не намагайтесь давати. В мене є хвороба — я люблю паперові книжки! Маю електронну книгу, але читаю там виключно іноземну літературу, або ту в якій не впевнена чи варто купувати. Не витрачайте свій час : )
згодом я просто поставила собі ультиматум — дочитати до кінця року. перші 200 сторінок йшли дуже важко. хоча і цікаво ж. одразу згадала слова авторки під час виступу на Країні Мрій про те, що перші скількись сотень (забула точно чи 300 чи 400 : ) ) сторінок йдуть важко, а далі дуже легко. так от. перші 200 я мучила 11 з половиною місяців, решту 620 проковтнула за один передноворічний тиждень. отже, „Музей покинутих серктів“ від Оксани Забужко
ПОЧЕКАЛЬНЯ — те саме, що чекальня = Кімната в адміністративній установі, лікарні і т. ін., де відвідувачі чекають на прийом у кого-небудь, на зустріч з якою-небудь особою.
скоро скоро вже закінчиться і цей високосний рік. так так рік закінчується, а кінця світу так і не сталось. о так! були б в мене номінації — цей жах і маразм з кінцем світу отримав би категорію „шок року“, бо деякі люди мене таки шокували. що ж… згадаю-но я все, що відбулось цього року. здається мені він якийсь найдовших з усіх, які я тут підсумовувала
от позичила в доброї знайомої дівчинки і собі в цитатник гарного вірша.
Сповідь у тронній залі
Королева – се інша.А я вже давно поза грою.
Моє щастя з тобою – реальне. Як Західний полюс.
У любові цвітуть, а я стала від смутку старою,
у любові літають, а я тільки втратила волю.
Королева – се мудра:кохає за Фройдом і Юнгом,
не сумує сама, таємниць не звіряє нікому…
Королеві не страшно навіки зостатися другом,
їй лише милосердя твоє — як крига за комір.
Королева помилує швидше, ніж здасться на милість,
не зміняє яскравого сонця на димне багаття.
Королева – се горда. Я бути такою стомилась,
я слабка і звичайна. І схожих на мене багато.
Королева – се доля. Вона не буває типова.
Світ їй сонце поклав на чоло і грозою озброїв.
Королева – нещасна, бо світ їй шкодує любови,
королева – се вирок. Се я. Але вже – поза грою.
© Надія Пішаківська
хочу розповісти про дві збірки поезій від одного знайомого твітерянина з Тернопільщини. зараз він живе і працює в Києві та готується до вступу в аспірантуру. Ярослав — хімік. до того ж знається на коктейлях, музиці та чудово володіє словом. він людина неймовірно приємна та легка в спілкуванні. дуже енергійний та експресивний молодий чоловік.
22 грудня, чудового зимового вечора відбулась маленька і велика водночас подія — КийДень.
мої колеги та я організували маленьку затишну зустріч для друзів.