в мене є одне улюблене свято — Новий рік.
не знаю чому саме, але для мене це єдине справжнє свято, до якого я дуже сумлінно готуюсь і за провевдення якого завжди переживаю.
ну і звісно всіх хочеться з ним привітати. і цього року як і попередні роки, мої учні теж отримують привітаннячка.
Ну от і дійшла черга до здійснення ще однієї дуже давньої мрії — звичайно ж подорож до Франції. Про це я мріяла з першого дня знайомства з французькою мовою. Тобто більше 20 років. Поки що Париж і околиці, але все одно це було чудово. Хоча і не без пригод.
чергова подорож на захід України в травневі свята. цього разу зовсім інакша, хоча і зовсім звичайне місто.
компанію складали мої давні подруги. ми дуже дотошно склали план подорожі, завчасно все замовили і купили квитки. але все одно трошки промахнулись у сподіваннях. але то пусте.
я втратила відчуття часу. він в мене то летить наче ракета, то повзе повільніше за равлика. враження, що катаюсь на американських гірках.
лише два тижні минуло, а наче всі три місяці пролетіло. я зарилась в роботі по самі вуха і забула вже хто я і де я. але життя мені щоденно нагадує.
Щось а-ля плов, але трошки імпровізований варіант і швидший.
Рис був вже зварений і з ним треба було щось зробити. Так як було куплене мнясо та залишки консервованої кукурудзи, то вирішила їх поєднати.
Отже, підсмажене, навіть затушковане мнясо на порізаній дрібно цибульці під кришкою на пательні, в кінці додаємо рис та кукурудзу.
Також я додала подрібнений свіжий базилік, молоту суміш перців, сіль та два зубчики часничка.
Подається зі звичайним літнім салатиком. Нямка!
Цього року на жаль (або на щастя))) не вдалось піти в гори, але відпочили ми тим не менш суперово. Відвідали Волинь (рік Волині якийсь видався))), село Світязь. Так так! Відпочивали на Шацьких озерах, а точніше на Світязі, найбільшому з них. Не томущо попсово, а томущо було в моєму списку)))
вдома гинуть яблука від браку уваги. так само страждає купа переданих бабусею яєць. мій терпець урвався і вирішила щось з тим робити.
вийшов пиріг з яблуками або ж модифікована шарлотка.
рецепт простий як двері, і навіть мені починаючому пекарю (хі хі) було все просто.
Отримала подарунка на річницю — маленького, біленького (мабуть червоних не буває хі!) та з пимпочками — Amazon Kindle 2.
Вперше готувала піцу з власним тістом, а не покупним. Вийшло воно в мене трошки зам’яке і багато. Ще на дві таких вистачить))) Ну і вже n-не мохіто власного приготування за трошки імпровізованим рецептом (лід шматочками, а не дріблений), що не псує його абсолютно. Ну і власне світлини 🙂