Мира і Яся 6 років. Дарина 8.5 років

нарешті дійшли мої гіперзайняті руці це все записати. тож — черговий звіт.
цей рік був для двійнят особливим, вони почали навчання в американській школі (бо в українську ходять вже давно). це багато нових вперше для них, багато нових знань та перешкод, багато нових вражень і знайомств.

Мира

зріст ~ 109.5 см
вага ~ 17.6 кг
зуби — втратила вже два : )

ця дитина дуже соціальна і легко йде на контакт. вона дуже легко влилась в навчання та і колектив свого класу. легко знайшла друзів. вже от-от кінець навчального року і загалом в неї чудові результати. в неї поки яскраво йдуть гуманітарні питання (бо це дівчинка-радіо), трошки гірше математичні. та всі пункти оцінювання в неї на потрібному рівні чи перевищують. і от на момент написання цього допису її вже перекласифікували і вона вийшла зі статусу тієї, що вивчає англійську як іноземну і переведена у статус білінгва (Яся почекає початку першого класу вже і нового тестування).

характер в неї дуже важкий, сильно вибивається з усіх нас. вона максимально вимагає щоб все було тільки їй і як вона хоче. і одразу тут і зараз. дуже легко влаштовує скандал на рівному місці. і це дуже голосно, а головне фізично небезпечно для оточуючих та для усього навколо власне. всі троє можуть робити шкоду, але тільки Мира влаштує такий концерт, наче то усі навколо винні, а вона янголятко невинне. я намагаюсь терпіти, забезпечити решті безпечне місце перетерпіти, і локалізувати можливі травматичні наслідки. далі ми з нею розмовляємо, багато розмовляємо. я пояснюю, що вона має поважати свою сім’ю і свій дім, що сестри, тато і мама заслуговують іншого ставлення, що нам боляче і неприємно. вона вибачається і наче все розуміє. та настає новий день, і Мира знаходить нові й нові причини для своїх емоційних вибухів. справжня drama queen. важко з цим. я часто зриваюсь, бо я за ці два роки дуже втомилась і вже мої гальма нервові протерлись добряче. тоді вже я вибачаюсь, що кричу. мені не подобається, що я так зриваюсь. і знаю причини, але поки нічого з тим не можу зробити. та я бачу, що вона теж старається і вже легше і швидше минають такі напади. вона єдина дякує за все. буквально за все. багато вимагає, але й віддає своєю ніжністю в результаті. і водночас завжди думає про сестер. навіть коли після походу до лікаря я повела її купити якийсь подаруночок за страждання, вибрала таке, щоб із сестрами поділитись. це дуже розчулює.

Яся

зріст ~ 104.5 см
вага ~ 16.6 кг
зуби — втратила два, але вже після Дня народження, з різницею в 3 дні.

ця дитина менш соціальна ніж сестра і не так легко йде на контакт. вона теж дуже легко влилась в навчання, але певний час соромилась і була дуже тихою. теж знайшла друзів і комфортно себе почуває. в Ясі теж чудові результати в навчанні. в неї легше йде математика ніж говоріння, але вона дуже наполеглива та зосереджена, тому хоч не балакуча та з мовою теж все добре. всі пункти оцінювання в неї на потрібному рівні чи перевищують.

Яся теж може зробити доволі шкоди. це буде тихо, але вражаюче : ) вона це робить рідко, та мітко. поряд з сестрою теж їй не просто, може втекти і ображатись. їй бракує уваги певно найбільше. вона дуже ніжна, і попри все слідує правилам. та може за себе постояти і якщо її розсердити, то і Мирі прилетить.

цього разу я змогла кілька разів приходити в школу до дівчат допомогти учителям і трошки вгамувати свою цікавість. були вже і виступи в них, і різні цікаві заходи і навіть маленька екскурсія в бібліотеку. від школи вони в захваті і від своїх вчителькок теж.
загалом дуже багато активностей цікавих в школі і я частенько бувала там цього року. трошки важко звісно розірватись на два чи три класи практично одночасно, бо двійнята в різних класах, а різні події в них одночасно. як от День Матері. довелось трошки побути з однією, потім бігти до іншої.

вперше стикнулась із запрошенням американських друзів на ДН дітей. це ще те задоволення. весь клас (а в нашому випадку два класи) я одразу відмовилась запрошувати. та судячи з результату можна було : ) ДН Мири і Ясі ми святкували в неділю, бо в суботу в нас українська школа. а ця неділя була Днем Матері. тому майже ніхто і не прийшов. дівчата трошки засмутились, але така вже їх доля. двійнята в нас на День Матері, Даринка на День Подяки. важкувато було мені маневрувати між українськими і англомовними гостями. знала б що так мало прийде, робили б то вдома таки. я просто боялась, що всі не вмістяться. певно поки ще малі обмежимось пакетиками з подаруночками в клас, а святкуватимемо походом в якийсь парк атракціонів чи подорожами. я передбачала, що не всі прийдуть, але не аж так. але вони дуже просили і хотіли свято.

Дарина

ця наша дівчинка дуже активно прогресує. мені дуже подобається, що вона стає розкутішою. навіть мала вже одну з головних ролей у шкільному мюзиклі. і для Дарини це величезний крок. бо вона боїться сцени і це було дуже сміливо. з навчанням все теж понаднормово. але головне, що вже не замикається від оточуючих, а стає активною.

цей рік ще й відзначився захопленням світом Гаррі Поттера. прочитали всі книги українською (частково вона, частково я їй перед сном. десь 40/60 ). тепер сама перечитує вже англійською. я англійською з дітьми не говорю і не читаю, то ж захотіла і читає все сама. поки в пошуках чогось подібного, але всі мої пропозиції вона поки відкидає.

вона дійсно багато читає і швидко, що не може мене не тішити. (меншими займусь цього літа вже точно. вони можуть по складах і короткі слова, але їм важче йде. ну але й часу на їх навчання в мене фактично не було так як я займаюсь питаннями батьків останні 2 роки).

Даринка дуже відповідальна і організована. хоча на її столі ще той завал. але організований : ) просто поки що її шафа зайнята і нема куди то розпихати.

в неї чудово виходить орагінзувати менших. вона їм придумає різні забави. не без сварок. буває, що вони діляться на групи — хтось вдвох, хтось один. але загалом можуть прекрасно гратись всі разом. Даринка любить їм готувати різні сюрпризи і маленькі подаруночки приємні зі своїх речей, які вона як малий хом’як накопичує з різних свят і Днів народження. і для нас з Олегом завжди щось готує. це дуже мило запаковано завжди і страшенно розчулює.

ну і до загальних пригод. наші діти вирішили цього року покататись до лікарів поза межами звичних річних планових оглядів, як було раніше. тому ми пережили коньюктивіт у Ясі (а потім і у всіх нас), скарлатину в Мири, запалення вуха в Дарини і Ясі, зашивання чола в Ясі. діти вперше пили антибіотики, Мира і Дарина вперше боролись з алергією на ті антибіотики. кількість сивого волосся на моїй голові активно близиться до того, щоб перевищити кількість несивого. на щастя до ДН вони всі видужали і всі рани загоїлись. дівчата мужньо витривали всі огляди, черги та процедури. ми трохи витратились на заспокоювальні подарунки (і на самі візити теж) звісно.

в українській школі в нас було багато цікавих подій та чудових свят. Дарина в нас не сценічна дитина, але Мира і Яся залюбки виступають. то схоже наступного року спробуємо активніше їх залучати. єдине, що ми тепер живемо далекувато і це зупиняє мене від участі в усіх репетиціях. не хочеться, щоб діти надто пізно лягали, бо і так важко вставати в школу. мені не менш важко. в першій Дарининій школі було ідеально — початок о 9й. якби так було й в цій школі, то все було б знайно простіше. але дякую, що не на 7му : )

черепах (ми чогось зупинились на думці, що то він) наш перезимував успішно. правда хвилюючись за малюка я його викопувала (так, він заривався і там спав) раз на 7-10 днів напоїти-нагодувати. теоретично він не мав би спати, бо температура не падала аж настільки, щоб він впадав у сплячку. та наступної зими мабуть не чіпатиму вже. але настала весна і він оживився. їсть 3 рази на день. встає зранку разом з дівчатами, проводжає їх в школу. обідає і вечеряє з ними. здається навіть виріс, але ми забули його сфотографувати в день придбання для контролю, то вже почнемо з наступного ДН Дарини фіксувати.

попереду літні канікули на які в мене багато сподівань та планів. будуть нові „вперше“ для дітей і нехай вони будуть лише позитивні. хочу нарешті трошки часу на себе, хочу відпустку і цікавих пригод з дітьми.