zymova.com

Мира&Яся. 2 роки. Дарина 4 роки 6 місяців

звіт за останні 6 місяців Дарини та Мирі і Ясі

Дарина

дуже втішилась подарованою на ДН камерою. вона звісно дитяча і якість така собі, але робить реальні фото та відео. тепер наші пристрої в безпеці від посягань малого фотографа. навіть селфі робить, але то точно не від нас навчилась : )

багато говорить. дуже багато. кілька звуків ще не вимовляє, але ще є час. розповідає щось нам, чи то грається з сестрами, чи навіть якщо грається сама з іграшками то розігрує якісь сценки. таки важка подорож в Україну дуже себе окуповує такими результатами. в грудні вперше голосно почала співати на уроках музики та голосно відповідати на інших уроках раніше тихесенько лише белькотіла і співала мені на вухо.

цього року вперше почала щось просити в подарунок від Миколая. самостійно написала хай коротенького, але листа Миколаю. поки ми толеруємо ще й Санту, бо його тут важко уникнути. Дарина чомусь вирішила, що подарунки будуть чи не щодня : ) так вийшло, що Миколаїв було кілька. Миколай передав дарунки через її друзів, тому то був Ганнусин Миколай, Михайликовий Миколай, ще від баби й діда Миколай. ну ви зрозуміли.

дуже розвинула фантазію. розповідає щоразу фантастичніші історії. почала переповідати сни. лексичний запас росте просто зі швидкістю світла. так я одна з трьома дітьми вдома і мультики Дарина дивиться часто. і з них вона бере дуже багато слів, які в побуті точно б від нас не почула. вона знає тексти пісень і співає їх як радіо весь день, як вивчені в українській школі так і власного авторства : ) але Дарина не розповість вам віршика стоячи на стільчику. взагалі на запит рідко щось зробить, швидше навпаки не робитиме. вперта, як і я в дитинстві.

з їжею в неї все складно. друзі жартують, що то генетичне, бо ми з Олегом певні продукти не можемо їсти. але в Дарини то дуже загострено. знаю, що то дуже поширено серед дітей цього віку обмежувати свій раціон лише певною кількістю страв чи продуктів. але розповіді батьків інших діток трохи налякали і я попросила зробити їй всякі аналізи. всі вони в нормі. вітаміни я їй даю, бо не їсть практично овочів і фруктів інакше було б все погано. навіть відвідали спеціалізованого лікаря, якого порадили батьки з подібною проблемою. сказав те саме, що змусити дитину їсти неможливо і що всі виростають і починають їсти щось більше ніж 2-3 страви. отже, викручуюсь як можу і слідкую, щоб всі категорії їжі були хоч якось покриті. тому млинці, наприклад, вона їсть з гречаного борошна, перебитих в пюре цукіні, яблук, моркви ну і стандартних яєць та молока. інакше в неї це не запхати.

з улюблених занять за останній час додався пластилін.

дуже невчасно вона ним захопилась, бо як раз почався карантин і все, що могло б розважати дітей вдома дістати стало важкувато. і от недавно з’явився інтерес до ляльок. любов до конструкторів поки не переміг, але вже почала ними цікавитись і гратись. вигадує собі та сестрам неймовірні ігри і здається не сильно страждає від карантину. хіба за друзями сумує дуже. ми їм влаштовуємо відео-побачення, але ж то не те.

а це трошки для себе, щоб не загубилось : ) Даринина говорить:

— Тата немає, тато на роботі. Він нам купить смачну їжу.
— Яку їжу?
— Я їла такі млинці, великі рожеві млинці. Дуууже смачні. (егроли)

— Мама дивись павук (іграшковий).
— Аааа!
— Мамо, павук не страшний, він добрий. Він плете павутинку отак лапками. А це ящірка (іграшкова). Вона добра. Я її гладжу отак. Мамо гладь!
— Добре (гладжу).
— І поцьомай отак.
— Добре (цьомаю).

— Мамо, в тебе колючі ноги, треба вкрити їх ковдрою (вкриває). Тепер тепленько і м’якенько.

— Я вже велика і не буду їсти овочі. Мій ротик не може їсти овочі.

Дарина до сестер:
— Спочатку ти Яся граєшся яєчком, потім ти Мира, а потім я. По-черзі, зрозуміли?

— Даринка дивись оце ти на відео, ти їси кашку, банан, ягідки.
— То я маленька. Тепер я велика і мені не треба таке їсти.

Дарина скаче і співає:
— Піца! Піца!
— Нема вже.
— То треба купити ще.
— Якось купимо.
— Кухар готує піцу з тіста. Він її прикрашає сирочком, ковбаскою і соусом.

Розкладаю речі після прання на місця. Даринка допомагає мені складати шкарпетки парами.
— Дякую, Даринко! Ти мені дуже допомогла.
— Я тобі допомогла складати шкарпетки, щоб ти не втомилась.

— Мамо, я хочу кицю. Справжню. Таку, яка ходить.

— Даринко, я у ванну мити голову. (вона буває лякається, якщо раптом я зникла з кімнати, то попереджаю).
— А чому? Ти що насипала собі пісочку на голову, коли ми були на майданчику?

— Дивись, я намалювала тебе з пузом.
— Чому з пузом? 🙁
— Бо там живуть маленькі сестрички.

Читаємо книгу про комах. І там павук.
— Мамо ти не любиш павуків?
— Так, не люблю.
— Не бійся!
— Ти мене захистиш від нього?
— Ні, я теж боюсь. Тато захистить! Він сильний і сміливий!

Мира і Яся

Мира помітно цілеспрямовано вже обирає книжки і акуратніше їх ”читає„. Яся книжки любить, але ще псує. випробовує їх на міцність. вона більше експериментатор схоже. та вже вчиться бути акуратнішою.

Мира в силу свого зросту вже може поставити свою чашку, пляшечку чи ще яку ємність на кухонний стіл, коли закінчила їсти чи пити. Яся лише відносить і кличе, щоб я поставила і показує куди. або намагається і часом закидає якось.

після чергового візиту в Ікею (їм тоді тільки виповнилось 18 місяців), де ми часто їмо (бо одна з улюблених Дарининих страв це їхні мітболи) стало зрозуміло, шо менші вже хочуть їсти самостійно приборами (не думайте, я пропонувала регулярно. ті ложки та виделки зазвичай летіли кудись далеко одразу) . Яся просто вихопила виделку і почала наминати. з того часу даю їм ложки чи виделки і їдять самі. Дарина, до речі, теж почала самостійно їсти в Ікеї. Ікея спонсор самостійного харчування моїх дітей! : D

на 20му місяця вони активно навчились захищати свої кордони. виставляють ручку вперед і кажуть ”ні„. так захищають якусь іграшку, їжу чи місце де сидять чи бавляться. можуть навіть штовхатися. більшість часу бавляться всі втрьох. та й вдвох іноді, якщо Дарина щось своє робить. дуже добре кооперуються за потреби, особливо якщо плануюють якусь шкоду.

десь ближче до 20ти місяців стали спати всю ніч майже завжди (ще й після подорожі в Україну стали спати довше, не до 6-7ї, а до 9ї та часом навіть 10ї). я тестувала ванну з аромопінкою (ромашка, лаванда, вербена вже додані в дитячу рідину для пінки) і після цього вони почали краще спати. не знаю чи в цьому секрет, але ризикивути сном не хочеться, тому щодня ванна з пінкою і заспокійливим ароматом. також почали купатися всі втрьох і це дуже економить час. а за місяць до 2 років практично перестали спати вдень і якщо вони не спали, то з ліжками робили щось страшне. певний час Мира взагалі засинала під матрасом напівсидячи.

Яся навіть вдень спала в спальному мішечку, бо любить роздягатись. після того як вона роздягнулась повністю й зняла дуже брудний (ви розумієте про що я) підгузок викинувши його на килимок, почали робити сон безпечним для ліжка і кімнати : ) Мира раз вилізла, бо поряд стоїть ліжко Дарини і ставши на бильце перелізла зі свого на волю, тоді ми відсунули її ліжечко. та тепер Яся навчилась вилізати зі свого. і ми переселили їх вже у відкриті ліжка для безпеки. з денним сном ми вже попрощались. а нічний налогоджується поки. одну з ночей вони заснули в одному ліжку. Мира взяла свою іграшку і прийшла спати до Ясі : )

Мира завжди була говірливішою за Ясю, але Яся наздоганяє, хоча й не любить зайвих слів. Мира ж дуже швидко схоплює і повторює за Дариною. Десь на 22му місці почали вже створювати цілі речення. мамо, дай щось. я не хочу щось. Даринку вони вже почали називати не лише Дада, але і Инка чи Аинка від Даринка. і навіть часом можна нарешті почути щось схоже на Мира від обох, бо до цього часу обидві себе і сестру називали Яся. Яся досі плутається хто є хто, коли називає, але чудово знає хто є хто : )

іноді я пориваюсь порівнювати їх з Даринкою в їх віці і зупиняюсь, бо це не має сенсу. вони інакші. вони всі різні. водночас багато в чому подібні. вони часом сваряться, б’ються між собою, проте й бувають неймовірно ніжні та чутливі. можуть кричати, що не люблять сестер, але проконтролюють щоб кожній дісталась порція печивка, або щоб у кожної була лялька чи книжка. дивитись як вони сваряться боляче, та все ж коли одна за одну переймаються, жаліють та проявляють любов це дуже зворушливо. вони дуже люблять робити все те що і Даринка. ходять за нею хвостом, особливо Мира. Яся все частіше до них приєднується, хоча раніше любила все робити виключно сама. дітись досі ненавидить і постійно відбирає все в сестер. якщо Дарину важко нагодувати, бо вона мало що їсть, то цих важко нагодувати, бо постійно щось хочуть їсти : ) криза 2х років зараз досягає своєї найактивнішої фази. тішусь лише, що істерять вони теж по-черзі, як колись не спали ночами по-черзі.

Розміри

Мира

~85.4 см ~12.2 кг

Яся

~84.6 см ~10.8 кг

Дратівливе

цих пунктів 2, але глобальних.

— вже 5ий рік найбільше мене дратує фраза ”ну у вас дівчата, з дівчатами легше/простіше„ в друзів діти переважно хлопці, і я бачила їх від народження і вже 10-11 років деяким. я бачу її однолітків хлопчиків. все те саме, а то і мої дівчата дадуть їм фори (мої батьки підтвердять, бо малі рознесли їм квартиру за той час, що ми були в Києві). а коли мені кажуть ”вони у вас такі спокійні„ в мене починається істеричний сміх. від статі нічого не залежить! це залежить від темпераменту дитини, рівня стереотипності та жорсткості виховання в батьків, від того наскільки звично дитина поводиться перед чужими людьми, від того, що помічають і чого не бачать люди в поведінці чужих дітей. проте головне від рівня сприйняття батьків своєї дитини і бажання зрозуміти чому так, від ставлення до себе як мами чи тата і розуміння того як на їх думку має бути. усим батькам важко, нікому не легше.

— вже 5ий рік ми отримуємо настанови, непрохані поради, погрози, докори, критику щодо виховання наших дітей. цей вимушений карантин зараз насправді подарував мені місяці спокою. бо в цьому питанні я не вмію йти на компроміси, погоджуватись і робити по-своєму, довго мовчати. рано чи пізно, але зриваюсь і йду в оборону. а в самоізоляції мої лицарські обладунки відпочивають далеко в шафі : )