Дарина. місяць перший

24.12.2015

отже, звітую за перший місяць разом.

режим

першу добу з хвостиком свого життя Дарина провела в лікарні. вдень вона дрихла, а вночі почався концерт на замовлення. відсутності сну сприяли і щогодинні перевірки нашого з нею стану. тому додому їхали з радістю та надією на відпочинок. наївні : ) всю ніч Дарця знов верещала, періодично вирубуючись хвилин на 10-20 в легкий сон. ну а далі стало легше. поступово ніч стала ніччю, а день днем. але приїзд новоспечених бабці з дідом чомусь знов все перевернув з ніг на голову і перехід розпочався наново. та з часом таки певний режим виробився. є вже чіткі періоди гіперактивності, як я їх називаю. кілька годин зранку та кілька годин ввечері. це коли марафон годування парктично не припиняється. звісно то швидше хаос ніж режим, але натяк вже прослідковується.

стан фізичний та моральний

візитів до педіатра було більше ніж очікувалось. мала не набирала вагу. довелось таки догодовувати сумішшю. що дуже засмучувало мене. ну ви розмієте. оце „що ж я за мати така, не можу забезпечити дитину їжею“. візит лактолога, поїдання горіхів та пиття спеціальних молокостворюючих чаїв, купа різних інших маніпуляцій. коротше заспокоїлась я швидко. поки мене не чіпали з порадами та настановами все було чудово. потім оці „треба пеленати бо будуть криві ноги та спина“, „треба мазати пупок зеленкою“, „вдягайте тепліше, дитина мерзне“, „не кладіть її в те автокрісло вона буде горбата, треба на рівненькому возити“, „купати, купати, купати, багато купати“ і так далі, і тому подібне. коротше вчусь посилено ігнорувати „добрі поради“, бо ж „гірше ніхто не хоче“, але ну не люблю я поради про які не просила, тим більше в наказовому тоні.
я звісно трошки переоцінила свої та її можливості, але загалом все добре. ми чудово вдвох вправляємось з малою. перші 10 днів Олег був вдома. вони були найважчі. далі стало й простіше, й зрозуміліше. і я вдень сама справлялась. навіть вдалось закінчити семестр. ще не вдається освоїти прибирання та прання самотужки, лише коли Олег вдома. але думаю з часом і це вдаватиметься. я чесно не відчуваю потреби в чиїйсь ще допомозі. так важкувато зі сном стало, але не критично. спить вона більш-менш добре. є час доби, коли спить довше та міцніше. є час доби, коли спить мало і дуже чутливо. пеленання і не планувалось, але я чесно пробувала багато разів. а раптом подіє. Дарця дівчинка волелюбна і щоразу влаштовувала істерику. особливо не любить, коли щось роблять з руками. вони мають бути вільні від усього. навіть якщо міцно засне і я вкрию ковдрочкою, вона їх вийме з-під неї. а пеленати я намагалась лише з однією ціллю — привчити спати в ліжечку. вперто не хоче в ньому спати. максимум протрималась хвилин 35. і то досі для нас загадка чому так вийшло, бо більше повторити не вдавалось. спить в автокріслі. спить вдень на дивані поки я займаюсь справами. спить коли гуляємо. спить на мені та біля мене. але ліжечко вперто ігнорує. опитування довели, що майже всі дітки такі. і я чекаю коли ж настане той чарівний час, коли вона його таки затвердить як місце для сну, хоча б денного. все одно крім мене її зараз не заспокоїть та ніхто не зможе годувати, то як хтось мені з цим допоможе? решту я здатна робити сама, або доручити її таткові, який дуже допомагає з радістю : ) швидше я відчуваю потребу в спокої. щоб ніхто не чіпав, не турбував та дав час на те щоб звикнути та налаштувати всі процеси.

хвилювання та докори

тут я мало чим від когось напевно відрізняюсь. найперше хвилювання — „вона така манюсінька, якби не зламати чогось“. потім постійні перевірки дахання, якщо здавалось, що вона надто тиха. далі додались хвилювання та докори пов’язані з годуванням. довелось допомагати „хапати“ цицю, а потім і взагалі виявилось, що молока недостатньо чи воно недостатньо поживне. це ж найпростіше, що може робити мама і виявилось я не можу навіть цього. це засмучує і в голову підсутно лізуть думки а ля „я жахлива мати“. та поговоривши з різними людьми, подругами, лікарями та книжками : ) я зрозуміла, що нічого унікального тут не сталось і ми це переживемо. хоча ще трошки картаю себе за це подумки : ( але все від мене залежне (і логічно та нуково обгрунтоване, а не містично-забобонне) роблю, та я не чарівниця.

різне

— я можу годинами дивитись на неї, коли вона спить. вона корчить такі кумедні мордочки : )
— яка б не була втомлена, все одно вдень я спати не можу.
— в неї точно десь є датчик, який допомагає їй вгадувати коли ми збираємось поїсти і моментально вимагати їсти собі і заважати їсти нам : ) тому я вже навчилась їсти дуууууже швидко, в будь-яких позах, будь-якою рукою.
— я знаю чарівні місця де треба погладити, щоб намагання прокинутись не переросло в прокидання : )
— я нарешті зрозуміла чого деякі мамочки так радіють, що дитина покакала : )
— досі ніхто не визначив на кого схожа : )
— намагаємось щодня гуляти. але наперекір всезагальному переконанню, що діти добре сплять у візочку так не стається. спочатку Дарця має заснути міцно, достатньо щоб не прокинутись від перекладання у візочок. тоді можна хвилин 30 погуляти : ) і так гуляємо ми десь з третього чи четвертого дня її життя. поступово збільшуючи час. але часто вона сама його оперативно скорочує : )
— найцікавіше, що я досі прокидаюсь і не вірю, що я вже мама, що в мене є донечка, і що оце вона тут поряд така манюня : )
DSC_3327
п.с. якщо хто знає якісь лайфкахи по привчанню до ліжечка, з радістю почитаю : )

Категорії: Мамський записничок, США | Теґи: , , , , , , ,

  • Andriy Zagorovsky

    Будь-яких настирливих порадників одразу й недвознаково спрямовуйте нах: поради можуть бути й слушними, але це не завжди очевидно, зате шкоди від нервування буде значно більше, запевняю.
    Я, до речі, вже стикнувся з другим етапом, коли дитину починають учити ввічливості треті особи, наприклад хрещені батьки: штибу, не перебивайте старших й інші дурниці, ґґґ. Тому слід себе виховати одразу щодо спрямування надокучливих порадників подалі від дитини й себе любої.
    І тримайся природного годування — йому тисячі років і ніяке підгодовування поряд не валялося, ми перевірили.

    • zymova

      є категорія порадників, яких не пошлеш, а лише усміхаєшся, погоджуєшся та робиш своє : )
      я тільки за природнє, але його явно не вистачає. не давати ж дитині чахнути. я все сподіваюсь на плавне позбаалення.

      • Andriy Zagorovsky

        Чим швидше навчитеся посилати геть усіх, тим вам потім буде легше, запевняю, ги.
        Це омана, що дитині не вистачає, насправді дійсно доведеться частіше дитину годувати, але таки природно. Ну, проте на смак, звісно: ніхто не зможе змусити годувати природно, якщо сама мати не бажає.

        • zymova

          ой не всіх же послати можна. принаймні я собі цього не можу дощволити. хоча відбиваюсь активно, особливо як припре.
          частіше це ок. але якщо безперервно три години і дитина голодна, то явно не вистачає. ну то таке, впораємось.

          • Andriy Zagorovsky

            Ну, значить не 3 години ,а 4, або 5, або 6… це з часом минеться. Мій син набирав мало лише перший місяць, і дійсно постійно під’їдав, але вже на другом місця проблем не було, тому не бентежся.

            Як-то кажуть, йа вас застерігав, ґґґ.
            Наша проблема в тому, що наші батьки, по-перше, з минулого, по-друге, зі совіцького минулого, що дається взнаки.
            Ну, але вирішувати вам, звісно.
            Успіхів!
            p.s. Принаймні за школу вам непотрібно хвилюватися, на відміну від мене, гагага!

          • zymova

            та теж думаю. це часто з першою дитиною так трапляється як виявилось. ще й є з десяток видів того як дітки їдять. наша схоже дійсно марафонець. такий ще й тип є. а я то жартома її так називала : )
            зі своїми я можу впоратись : ) не в тому проблема.
            зі школою тут будуть свої нюанси. мені треба от хивлюватись щоб українську знала і не забувала. вам за це не треба хвилюватись : )

          • Andriy Zagorovsky

            А нащо вона їй, ця українська?
            От нам англійська, треба, і латинська, і німецька, і японська, ги. А Українська — то дрібниця.

          • zymova

            англійську вона і без мене чудово вивчить. а українську мусить знати і передати дітям, бо українка.

          • Andriy Zagorovsky

            Цікаво буде спостерігати, ги.

          • zymova

            та я звітуватиму : ) але приблизно можу передбачити з огляду на спостереження за місцевими дітками іммігрантів.

  • Tetyana Obukhova

    Про ліжечко – коли минули кольки десь в півтора місяці ми почали щовечора робити певний ритуал – після купання і годування вкладали в ліжечко, я співала колискову, включала нічний проектор з монотнною мелодією і просто сиділа поруч. Спочатку малий витримував максимум хвилин 15 і потім починав рюмсати і проситися на ручки. Але десь за місяць він таки заснув в ліжечку і з тих пір робить це щовечора (ттт). Щоправда вдень досі ліжко не визнає – не засинає і прокидається щойно перекладеш

    • zymova

      дякую : ) ну мені поки вдень важливо. потім і з ніччю розберемось. вдень легше експериментувати, бо мені не так спати хочеться і я готова терпіти : )

      • Tetyana Obukhova

        З днем важче, у нас досі або на мамі або у візочку на балконі. Нічний сон формується першим близько 2-3 місяців, денні – після 3-4. Тому до ліжечка радять привчати саме починаючи з нічного сна

        • zymova

          ну в нас вже все пішло не так, то може з денного сна таки почнем в ліжечку : )

          • Tetyana Obukhova

            А хто сказав що у вас щось не так? Все у вас так як має бути – до 2-х місяців масявки мають повне право спати коли і як їм заманеться))

          • zymova

            та відповідь була написана під впливом прямої і важкої психологічної атаки : )

  • Christine Slobodian

    Як класно читати ці записи 🙂 В мене в сестри двійня, дівчатам теж шойно місяць виповнився, тож я трохи в темі 🙂 (ну і ми скоро приєднаємось до марафону по другому колу).

    По тону розповіді чую що ти добре даєш собі раду. Звісно нюанси завжди будуть, без них не буває, головне не втрачати самоконтроль і не пускати лишнього до голови і серця 🙂

    …тим більше зараз такий особливий час… Дуже скоро тобі не віритиметься, що вона була така мацьопка і така 100%во твоя-твоя-нерозлучна-невід’ємна 🙂

    Тішусь за вас дуже 🙂

    П.с. ми в ліжечку не спали, а разом з мамою і цицею. І вдень в горизонтальному положенні дуже швидко прокидались (кілька місяців животики турбували), надавали перевагу сну в слінгу або на животі мами. Хоча прогулянки на нас все ж діяли заспокійливо, як книжка пише… Тут у всіх по різному… Думаю, ти скоро винайдеш якийсь свій рецепт 🙂

    • zymova

      твого от чекала коментаря : ) дякуб : )
      самоконтроль втрачаю лише коли грузять мене. тоді хочеться втекти кудис. а поки ми самі одні все прекрасно. щодо прогулянок думаю ще все попереду. бо малий термін для якихось висновків : )

  • kitVchobotyakh

    про ГВ – оскільки ти вже сконтактувалася з лактологом, то впевнена, що у тебе все вийде! з іншого боку – скільки б ти не годувала Даринку своїм молочком (і часу, і в кількості) – це все одно чудово і набагато краще аніж нічого. Дозволю дати пораду (я дуже шкодую, що сама так не зробила з самого початку, я просто не вірила, що це може допомогти) – відклади всі хатні справи, нагрій в хаті, якщо треба, Даринку в памперс, сама топлес і кілька днів не вилазьте з ліжка. Нехай малеча спить на тобі, тримає груди в роті весь день, контакт “шкіра до шкіри”… мене скосило з температурою, як малому було 3 місяці, я просто з ліжка фізично вилізти не могла, і отак його “забавляла” кілька днів – молока стало більше, як побічний результат. І ще колись читала, що є такі мами, яким доводиться годувати щогодини-півтори-дві, тобто варто часто пропонувати
    про спати – може, почитай ту книжку, що я писала No-cry sleep solution? Можливо, там є щось для вас цікаве (я частину ДО півроку пропустила, але в частині ПІСЛЯ було про ліжечко і спання в ньому)
    про спати в ліжечку – спільний сон сприяє ГВ. Якщо в тебе немає особливих причин, чому ти проти спільного сну, то “здавайся” 🙂 діти так швидко ростуть, скоро схоче все “сяма-сяма”
    про гуляти – ми 6 пеших тижнів гуляли в автокріслі, а далі пересіли в “прогулянку” – вона розкладається у нас до кута в 150 градусів. З люльками я в Лондоні взагалі дуже мало людей бачила…
    про купати – нам курси в пологовому вела така собі Ольга (яка чудово говорила російською, тобто людина з “нашою” множиною стереотипів). Вона так і казала – “я купала своїх дітей ввечері, але тепер думаю, мені це було так важко, і чому я не робила це зранку? курайте, коли вам зручно”

    • zymova

      дякую : ) то все як раз робимо. про skin to skin тут і до появи проблем нам скрізь розаовідали. хоча й вислуховую ”не привчай дитину до рук, що ти її не спучкаєш з ркк„ щодо сну поки мала то я ще переживу, хоча й страшно досі з нею спати, дрібнота ж. але ж вдень має ж хоча б в ньому спати. поки випробовую один спосіб, трошки успіхи є. купання то інша пісня. до заживання пупочка не рекомендують. лише обтирати. а мені полоскали мозок з тим купанням. а купати ввечері поки зручніше, бо вдень ”асистент„ на роботі : ) сама поки боюсь не впораюсь.люльок ніразу не бачила. для них же взагалі горизонтальне положення не природнє, то і вередує. але звикати треба поступово.

    • Andriy Zagorovsky

      Слінги у поміч.

  • Натка

    така милота, чуть не розрюмсалася, поки читала))) ростіть здоровенькі й веселі)))

    • zymova

      хі : ) ти розрюмсалась. а уяви що зі мною робиться періодично з тою купою гормонів : )

      • Натка

        краще не треба))))

  • Andriy Zagorovsky

    Та, мені тут підказали, що свого часу в теревенях була докладна тема про годування, ґґґ.

    • zymova

      та мене більше за ліжечко таки цікавить. про годування в мене вже передоз інформації : )

      • Tetyana Obukhova

        Пошукай

        Marc Weissbluth

        Healthy Sleep Habits, Happy Child
        Мені багато що з неї помогло

        • zymova

          пошукаю. ще б знайти час то все читати. бо “обклалась“ книжками вже : )

          • Tetyana Obukhova

            Я під час годування читаю зазвичай

          • zymova

            не все так просто : ) в мене груди великі, їх притримувати треба. часто її треба підтримувати. не завжди рука хоч одна вільна : ) але читаю. поки дещо інше. і так хоч не засинаю : )

  • СОля

    так гарно читати такі записи ^^ тобі дуже пасує та крихітка на руцях)
    з порадами ніякими не допоможу, просто потішуся, які ви хороші) хай доня росте здоровою, а мама й тато будуть щасливі ще і ще!

    • zymova

      подібна крихітка пасуватиме будь-якій жінці ; )
      дякуємо : )

  • Юлька-булька

    а я чекала! вітаю з першим місяцем!
    я зараз не буду радити, але розкажу як то воно тв мене буо. може тобі щось пригодиться)))
    не парся з “жахливою” мамою, і з тим що догодовуєш… потребує трошки догодовувань – догодовуй. а там видно буде, роби в першу чергу так, щоб тобі було зручно і комфортно, щаслива мама = щаслива дитина))) тому маму пильнувати в першу чергу і малявку в першу чергу на рівні з мамою, але маму трохи більше;)
    про поради – ігноруй чи погоджуйся, але роби по своєму. їм важко, бо вони хочуть помогти і не розуміють, чому допомогу відкидають,тому просто кивати головою і казати та-та, ви так думаєте? хм… це цікаво…. і так далі – їм дуже приємне. То важко з першим малюком, бо й сам ще не дуже в курсі що правильно, а що ні, але з часом починаєш розуміти свою дитину чисто інтуїтивно і стає легше. памятай, батьки вічно з вами не будуть і все мине)
    з купанням – то чомусь в наших батьків-бабусь така мулька є – дитину щодня купати треба і всьо, і то в кипячених водах з травками, і нагрівати хату, і дитину ще в ванні в 2 шапочки і 3 розпашонки, щоб не остила…. капець якийсь. Ми ульку так трохи купали, але збилися з того швидко, а з Андрійком – ніяких щоденних купань, тільки під краном дупу помила, шийку рушничком вологм витерла і все… купали десь так 1 раз на 3-4 дні. ну подумай сама, дитина мала, мало рухається, не потіє, по болоті не лазить,.. від чого її купати? но шкіра від води пересушується. а як тільки пупок зажив, то просто набирали в ванну воду і не морочилися з кипятінням. і з перших днів малого авжди полоскали трохи прохолоднішою водою, замотували в рушник, добре витирали волоссячко і вушка, а в кімнаті на кілька хвилин лишали голенького ногами дригати і масажики легенькі. малий закалявся, менше всяких соплів потім, правда! насправді діти дуже легко переохолоджуються і вгадати, чи їм тепло чи холодно важко, але я дуже мало навдягувала, ціле літо малий в одній розпашонці відвозився, і ніяких шапочок в хаті не було. попри те що інші діти, бувало по вулиці в сведриках і нормально теплих шапках возилися, щей ковдрами вкриті і червоні як раки… а мамочки в майках і шортах ходили. Тут логіки нема.
    про ліжечко – тоже не парся. мала маленька, ліжко велике і вона в ньому сама і думаю, їй там не комфортно поки що. з мамою спати теж не вихід, бо мама не висипається нормально. як малечі спиться в автокріслі добре, то ай спить. ніякі хребти не кривляться. крісла на то й розраховані, щоб діти там спали. то тільки нам здається, що їм криво. в мене і улька і малий перші пів року спали в люльці, а потім вже нормально пішли спати в ліжечко. ще хитрість – ліжечко присунути в притик до свого великого і стінку з ліжечка зняти. тоді дитина типу спить сама в ліжечку, але й коло мами близько, та й мамі трохи легше.

    от, я багато всього написала, і до чого то я веду – ти супероа мама і в вас все добре і буде ще краше, просто то дуже різка зміна в твоєму житті і треба трохи часу в неї вклинитися з комфортом для всіх. знаєш, в мене нині сумашедший день був, я навіть закрилася в ванні і виплакалася, бо десь ті емоції всі треба було діти, а в сльози вони найкраще виходять і я заспокоююся. а на вечір кіт ще й вазон з вікна на підлогу скинув… а шо я, прибрала і подякувала бозі, що той день нарешті скінчився, і зщо я його вижила і не взірвалася, і що бозя дала мені терпіння майже не кричати і спокійно все сприйняти… так що все гуд! от зараз ще шоколаду йду зажую і життя прекрасне)))

    нагрузила тебе ще й своїм, але то всьо для того, щоб ти не думала про себе як про жахливу маму і щоб тебе не гризли муки сумління, що ти робиш щось не так… ти все робиш саме так як треба, як відчуваєш і як вважаєш за потрібне. порадників багато, книжок до фіга, просто не втрать в тому всьому себе, бо твоя думка тут найправильніша. крапка.
    я би тебе обняла ще до всього того, так що тішся Дарцьою далі. то ж дійсно так кльово з ранку прокидатися і розуміти, що ти мама)))

    • zymova

      ох ну аж до сліз довела, так приємно! дякую. я ж писала що давно чекали. я увібрала досвід усіх подруг з дітками, я допитувалась про все і бачила як вони з ними проводять день, доглядають, годують. я знаю від них що краще робити, що зайве, чого варто уникати. я бачу що з малих виростає і результати мамства та татства друзів. ну і курси не минули даремно, до багато чого нас підготували. тому ж оці всі радянські забобони-звички-настанови спочатку смішать, а після н-го повторення дратують, а коли звучать вже як докори, ультиматуми та накази починає зводити з розуму. щодо догляду я абсолютно впевнена в собі бо дослухаюсь до дитини та думки педіатра щодо її стану. я переймаюсь лише через молоко. бо жодних очевидних причин не було для такого і стало для мене несподіваною проблемою.
      люльки в нас немає. в кріслі вона вже хіба в машині спить. а крісло і є частиною візочка. така от універсальна система в нас. як раз з нею якщо сплю висипаюсь. бо вона спить тоді як лінивець : ) щодо ліжка ще поексперементую і тоді вже соватимемо.
      дякую за поради і компліменти :*

  • Olha Savchyn

    Ай який крутий постик – давно чекала, але з моєю малечею трохи не мала часу залізти раніше і почитати… перш за все вітаю – ти стала справжньою мамою 🙂 з отими всіма думками і переживаннями і клопотами і порадами – геть як я колись і ще купа інших новоспечених мам 🙂 тому не хвилюйся і не картай себе – як ти будеш щаслива, то і дитинка біля тебе також! Але я так добре тебе розумію з тими порадами (гулянням, купанням, спанням, пупками…) від рідних, хоч вірю, що вони дуже-дуже хочуть допомогти і робили колись саме так і виростили своїх діток чудово, то чому б і нам так не робити :)).

    Емілі не спала в горизонтальному положенні десь перші 4 місяці так точно 🙂 тільки на мені, а візок, ліжка, дивани ігнорувала як має бути. То я просто змирилась, абстрагувалась від порад “відівчити від рук” (воно ж таке мале навіщо його ще від чогось відівчати якщо йому просто добре біля мами) і насолоджувалась, хоч і нічого абсолютно не встигала :). Слінг, а потім рюкзачок допомагали і було легше. А потім якось минулось і ми обоє потрошку почали вчитись присиплятись горизонтально на якійсь поверхні. А от в ліжечко Емілі переселилась лише після 1.5 року і то часом вночі з подушкою приходить до нас, але воно так мило, що я не проти ).

    Дуже добре розумію твої “хвилювання та докори”, особливо стосовно молока. Як маєш бажання зберегти лише ГВ без усяких догодовувань, то тобі точно вдастся! Прикладай часто, тримай біля грудей багато і спи з малюком вночі (це не страшно, воно не таке і крихітно-безпомічне як нам здається) – та що я тобі розповідаю, ти все сама чудово знаєш! судячи з твого допису ти ого яку “роботу” провела в підготовці до материнства! 🙂

    Дуже потішила мене секцією “різне” :)) особливо про датчик, який спрацьовує коли ви сідаєте їсти )))) так ще довго буде, так що звикай )))).

    А ще я дуже люблю згадувати фразу, яку весь час мені казав Ромин тато, коли я на щось “жалілась”, розчаровувалась чи хвилювалась, і мені вона якось дуже допомагала, та і досі допомагає. А казав він дуже просто – “так діти ростуть” 🙂

    • zymova

      дякую : ) спати то я вже наче звикла. але далі буду експериментувати.
      з молоком. головне щоб воно взагалі лишилось хай вже й з догодовуванням.
      в мене не слінг, трохи інша штука. але і рюкзачок планую як голівку триматиме вже.
      щодо порад. я розумію що вони так ростили, але все змінюється світ не стоїть на місці. якщо то невинні поради то ще ок. а коли вони стають наказами, звинуваченнями та погрозами, це вже занадто. це наша дитина і нам вирішувати як її ростити. ми ж не підлітки якісь, а дорослі люди.

      • Olha Savchyn

        зайшла глянути чи часом немає постика про “місяць другий” 🙂 вже час! вітаємо Даринку з двома місяцями і чекаємо на деталі 🙂

        • zymova

          дякуємо. така увага до нас : ) постик готовий. але я ще хочу спочатку до лікаря сходити, потім вже опублікую. цікаво ж як вона виросла дізнатись : )

          • Olha Savchyn

            і нам цікаво 🙂 чекаємо!

  • Julie Semeniuk

    Ото я вже прочитала що бабуся з дідом приїхали і інструкцій вже не треба )))
    Класні ви такі – хороші-хороші )))
    А з цими “порадниками” то в мене таке враження де б ти не жив, дістануть всюди, чесно я вже й не кажу як хворіємо бо до хвороби ще додаються мої нерви. Я раз написала мамі і з 4 повідомлень з відповіддю (за 1 хв часу) – 3 поради що і як робити. Ну невже я така безпутьова мама? То мене так задіває…

    • zymova

      то інші бабця з дідом, Олегові батьки. вони тут недалеко живуть, кілька годин машиною. а мої ще тільки збираються. ой поради то страшне. нема куди сховатись : )