моя американська вагітність. пологи

15.12.2015

а тепер трошки про апогей вагітності — пологи. це мої перші і порівняти знову ж таки немає з чим. можу сказати, що все як за книжкою відбувалось.

після курсів я була готова до довгих пологів. бо перші в середньому 12-16 годин (в мене було близько 9), як нам сказали. і звісно я була готова до болю. о 4 ранку я прокинулась від того, що відійшли води. і хоча на заняттях нам розповідали, що це ще нічого не означає і треба чекати перейм за схемою 5-1-1 (кожні 5 хвилин, тривалістю 1 хвилину, протягом 1 години), але лікар та персонал лікарні сказали таки їхати якщо відійдуть води на останніх візитах. тому подзвонила лікарю й лишила повідомлення. вдягнулись, схопили речі і поїхали. а вже в машині й почались перейми. коли ми під’їхали до лікарні вони саме потрібної частоти і були.
зареєструвались і нас повели в нашу кімнату. час до пологів і самі пологи відбуваються в одній особистій кімнаті. в ній одне здоровезне ліжко з прибамбасами, купа приладів, душ та туалет. все що треба.
DSC_2373

DSC_2374

DSC_2379

DSC_2383

DSC_2408

DSC_2410

DSC_2413

DSC_2415

DSC_2401

DSC_2357

перевдягли мене, начепили всякі датчики, закріпили катетор (здається так це називається, коли у вену тикають спеціальний вхід для всяких рідин) і підключили якийсь розчин, щоб не було обезводнення.
тут мені ще дуже весело : )
DSC_2388
отак з тим усим я і гуляла по кімнаті та „бігала“ в туалет : )
десь за пару годин приїхала моя лікар. ніщо не передвіщало швидких пологів і вона поїхала собі : )
все це тягнулось і тягнулось. і як тільки мені пригрозили, що доведеться пришвидшувати процес, він сам і пришвидшився.
я справно дихала, Олег керував та допомагав. але особливого дискомфорту не було. лише бажання швидше вже народити. воно сильно зросло в останню годину. бо тоді вже я відчула всі „радощі“, а мене почув увесь поверх : ) медперсонал дуже люб’язно чекав і співчував мені крикливій : ) мені до останнього пропонували анастезію, але я трималась. боялась затягнути то все ще на невизначений термін. ну а коли реально стало незмога терпіти й збивати бажання випхати маля з себе, виявилось що власне вже треба це робити. і дивом лікар як раз під’їхала. ну і в 3 заходи і десь 15 хв загального часу всіх медичних дій я стала мамою манюньої дівчинки з величезними синіми очима.
дитинку обтерли, Олег перерізав пуповину, начепили на неї і нас ще трошки бірочок захисних і лишили нас трьох знайомитись десь на годину чи півтори : )
потім всі потрібні процедури — зважили, заміряли, зробили щеплення, зробили відбитки ніжок на пам’ять. мені допомогли привести себе в порядок. ну і всіх нас транспортували у післяпологову кімнатку. в якій ми пробули ще трошки більше доби. кімната менша, зі значно меншою кількістю приладів та з ліжком для тата.
дитину ніразу без мене чи Олега нікуди не виносили. в цій лікарні навіть не передбачено таку можливість. лише якщо якісь складні випадки, то їх можуть від мами забирати.
малій постійно робили усілякі тести та аналізи. щогодини до нас заходили і перевіряли всі наші з нею показники. також заходили різні спеціалісти і чогось нас вчили. багато разів приходили різні спеціалісти з лактації та допомагали їй навчитись їсти, а мені годувати.
також мені постійно намагались дати знеболювальне : ) але я такий любитель ліків, що приймаю їх лише в крайніх випадках. так як біль був дуже навіть несильним я відмовлялась. щоразу це їх дивувало. а коли дізнавались, що я ще й народжувала природнім способом дивились наче на великого героя. мабуть рідко в них такі трапляються : )
до ночі мала дрихла як янголятко, а вночі почала співати : )
в лікарні ми також заповнили документи на свідоцтво про народження та номер соцстрахування для малої. ми хоч і чекали на сюрприз, але імена для обох статей підібрали завчасно. всі його майже правильно вимовляли (звук „и“ американцям важко дається) і казали, що дуже гарне й незвичне : )
все що треба було мені і дитині надавалось. мене годували і я сама замовляла що їстиму. їжі було багато, тому Олег допомагав : )
зранку нас навідав наш педіатр і моя лікар. сказали якщо всі тести пройдемо вдало можна буде їхати додому. чого дійсно дуже хотілось, бо спокою нам в лікарні не давали. всі були дуже кльові і дуже нам допомогли. але хотілось таки відпочити і зняти з себе все лікарняне.
ще показали нам відео про перші дні вдома, щось там про післяродову депресію.
я і вона були в хорошому стані, тому нас таки відпустили : ) надавали купу всяких папірців, настанов та різних штук для дитини. перевірили звісно наявність автокрісла і довели до машини й проконтролювали посадку : )
ну а про подальші пригоди буду писати згодом : )

Категорії: Записничок, Мамський записничок, США | Теґи: , , ,