2 роки
вже два роки пролетіло. і я тільки починаю звикати. принаймні змирилась з думкою. спробую трошки підсумувати враження в порівнянні з першим роком.
що мені не подобається чи засмучує
1. найбільше мене засмучує, що Сан Дієго — це таааааак далеко від України. лише на перельотах втрачається дві доби. я вже мовчу про ціни.
2. складність й заплутаність багатьох побутових процесів, особливо медичної та освітньої системи. вони не погані, просто інші, незвичні і настільки заплутані, що розібратись страшенно непросто, коли стільки років користувався інакшими : (
ви думаєте в Україні треба багато папірців? ха! тут рази в три більше.
3. відсутність сезонів окрім літа! тут є лише літо. чотири місяці свіженького, часом дощового червня, чотири місяці гарячого липня і чотири місяці пекельного серпня. і я не лише нию про відсутність зими та снігу, а просто хочеться зміни сезонів відчувати. а тут ці зміни настільки мізерні, що різницю відчути складно.
4. житло (арендоване). це специфіка Каліфорнії, але… будинки-халупки і коштують якихось нелюдських грошей, лише за те, де вони знаходяться. тонесенькі стіни, мало не з фанери. душ у вигляді коротесенького шпиндика — шлангів тут в принципі ніде немає. вікна жахливі. а ще ці кляті килимові покриття. по-перше невідомо що під ним чи в ньому живе, бо толком його не почистиш. по-друге воно світле і дуже легко брудниться і знову ж таки, його не вимиєш, бо не знімеш. по-третє я не люблю килими : )
5. прання. відсутність можливості прати вдома мене щотижня виводить з себе. і навіть не сам факт, що кудись треба пертись з тими речима, а той факт, що в цій же машині пере ще кілька сотень (в кращому випадку) людей.
6. вода в Каліфорнії. я не про проблеми з водою через засуху. а про якість води. те, що пити її з крану неможливо це одне, але і варити з неї щось теж ні. принаймні мені не подобається. тому для пиття та готування ми воду купуємо окремо. але від впливу її на шкіру та волосся не сховаєшся. щоразу після того як руки потрпаили під воду їх треба мастити кремом. з волоссям взагалі страшне. в нього вбахуються масла, маски та інші прибамбаси аби воно хоч не повипадало все нафіг. і найбільше цю проблему я віддчула після відвідування Сіетла та особливо Портленда. яка ж класна вода у Портленді *замріяно*. на ранок після повернення в Сан Дієго все обличчя обсипало. хоч не вмивайся : (
що мені подобається, вдалось і робить мене щасливою
1. я знайшла роботу. хай зовсім трошечки, але працюю. працюю з дітками і це мене тішить. є купа нюансів та незручностей, але але… поки мене це задовільняє.
2. я таки почала вчитись і перший семестр закінчила на відмінно, хоча й не без пригод (хіба в мене буває інакше : )?)
3. керування автомобілем. на вивчені маршрути можу їздити самостійно. вже спокійно почуваюсь на швидкісних дорогах (freeway) якщо поряд Олег і каже мені куди звертати. самостійно ними я їздила лише на маленькі (добре знайомі) проміжки. на довгі відстані лише вдвох (та і куди мені самій далеко їхати? : )).
4. друзі. в нас тут з’явились друзі. це звісно абсолютно інше ніж давні і такі вже рідні з дому. але теж чудові.
5. виконання подорожувальних мрій. за цей рік ми відвідали багато всього недалеко від нас, а також національний парк Секвоя, Санта Барбару, Лас Вегас, Великий Каньйон, Чикаго, Сіетл та Портленд. маю підозри, що наступний буде не такий насичений на подорожі, тому тішусь стільком відвіданим місцям зі списку
6. подобається, що цілий рік можна їсти свіжі овочі та фрукти за доволі доступні ціни. бо 70-80% нашого раціону це овочі, зелень та фрукти. дуже полюбила шпинат, манго і авокадо.
7. подобається, що я можу нарешті бути такою як мені подобається і не слухати нотації „ти ж дівчинка“, не ловити неприємні принизливі погляди та не чути хіхікання за спиною.
упередження, які досі не підтвердились для мене
(спостереження базуються лише на досвіді життя в Сан Дієго (Південна Каліфорнія) та відвіданні інших місць в штатах Невада, Арізона, Ілінойз, Вашингтон та Орегон)
1. надлишкова вага. за всю країну не скажу, але проживши тут 2 роки та відвідавши не один штат я не помітила аж такої великої кількості людей з надлишковою вагою. особливо в Каліфорнії їх ще спробуй знайти.
2. всі їдять фастфуд. закладів швидкого харчування тут дійсно дуже багато, але аж такою великою популярністю вони не користуються. забитими їх можна побачити лише десь недалеко від траси між містами, де просто іншого варіанту поїсти немає і в людей не має вибору. те саме стосується різних парків розваг, куди свою їжу пронести заборонено і якщо ти вже туди зайшов, то на цілий день. і змушений обирати з того що є. в решті випадків ресторанів будь-якого спрямування повно, величезна кількість веганських закладів, закладів здорового харчування. на слова „в америці лише погана і шкідлива їжа“ можу відповісти лише „краще обирайте де їсте“. зараз є купа сервісів, які допомогають знайти потрібне вам місце.
3. страшні американки. я звісно не спец із жіночої краси, мене жінки мало цікавлять в цьому плані : ) але „страшні“ в 99% випадках висловлювань розшифровують як „не малюють обличчя як на поле битви, не ходять на підборах цілими днями, не виряджаються щодня як на прийом до королеви“ ну і таке подібне. в Сан Дієго люди дуже приємні, чисті, охайні, слідкують за собою і дбають про своє здоров’я. так жінку в кросівках, шортах, майці та в процесі бігу зустрінеш в 100 разів частіше за жінку намальовану і на підборах. але то хіба мінус? : )
4. легкі гроші. вони тут зовсім не легкі. їх тут заробляють важко і з розумінням, що інакше лишаться на вулиці. хорошу роботу знайти дуже непросто, втратити дуже легко. боржників тут ніхто не шкодує і не терпить. я пам’ятаю ці списки ганьби на вході в наш під’їзд в Києві. люди роками не плати за квартиру та комунальні послуги і жили собі далі. тут тобі одразу вимкнуть воду чи електроенргію, якщо ти не заплатив. і виженуть з квартири. і заберуть будинок, якщо припиниш виплачувати кредит за нього. тому мотивація працювати велика і роботи, яку соромно робити не існує.
5. випливаючий з попереднього пункт американці лише працюють і не вміють відпочивати. весь тиждень вони дійсно чемно працюють, рано лягають і рано встають. більшість людей живе дуже далеко від роботи, а робочий день в більшості починається доволі рано. але вечір п’ятниці та суботу вони проводять дуже активно відпочиваючи, в неділю часто присвячують відпочинку на природі. але вже раніше лягають, бо в понеділок рано на роботу/навчання. від манюнічки, яка тільки почала ходити до стареньких, які вже ледве ходять — всі відпочивають активно: гуляють в парку, ходять на хайкінг, бігають, катаються на велосипедах/роликах/скейтах/човнах/серферських дошках та на всяких штуках, які я ніколи не бачила. на пляжі немає „тюленів“. покупались і в щось грають, бо майже всі приходять великими компаніями чи родинами. молодь теж відривається дай Боже. а як вони вболівають за улюблені спортивні команди, це ще те видовище.
6. ідеальні дороги. вони є, але не всі і не скрізь. все це залежить від штату, міста та навіть району. тобто від фінансування їх підтримування. так ям по коліно чи глибше немає. але є порепані, подовбані. в Сан Дієго дуже мало асфальтованих доріг. в основному бетоном залиті, чи плити на трасах, стиками яких ви тудухкаєте собі на великій швидкості : ) клімат не дозволяє напевно.
якщо ще якісь упередження знаєте, питайте : )
просто спостереження
- почала забувати російську мову. в житті лише українська й англійська. російською лише з батьками по скайпу (так в мене російськомовні батьки : )) і останні півроку почала помічати, що важко знаходити слова. знаю українською, знаю англійською чи французькою. а російською не можу згадати.
- за цей рік я не була в книжковому магазині. якщо якісь книжки купувала, то он-лайн або взагалі електронні. бо так дешевше. тому я себе туди не пускаю. та і це не так складно. їх не так багато, і всі далеко від мене : ) єдиним винятком була книгарня в Портленді, але це була подорож. можна було собі дозволити як сувенір : )
- якщо до білок та ящірок я вже звикла, то інших тваринок тут рідко побачиш. от цього року вперше побачила зайчика в нашому районі. десь в березні над нашим житловим комплексом пролітала зграя величезний яскраво-салатових папуг. а одного вечора на парковці зустріли єнота. я в зоопарку вже двічі була, а їх не застала там. а тут біжить собі між машинами. такий гарнюній : )
- так як тут вічне літо, велику частину тіла людей видно постійно, то важко не помічати як тут багато людей з татуюванням. і це не лише неформальна молодь чи байкери. це абсолютно будь-якого віку, стилю та статі люди. і це не якісь загагулинки на плечику чи зап’ястку. а великі якскраві малюнки на тілі. найчастіше нижня частина ноги, плече та передпліччя і шия. а от пірсингу якось не дуже багато. певно сильно на сонці гріється, тому не так популярний : )
- я нарешті підстриглась. я довго відкладала. спочатку через небажання міняти перукаря. потім після побаченого результату на Олеговій мамі. але волосся вже було в жахливому стані, та і я втомилась за такою довжиною (майже до пояса) доглядати. дуже коротко і складно не ризикнула. але результатом задоволена і мабуть за півроку можна повторити і спробувати щось оригінальніше : )
23-го червня в нас 8-ма річниця! таким був наш 8-ий рік разом
далі нас чекає багато змін. найближча це переїзд на нову квартиру, яку ми ще шукаємо (так що якщо хтось планує нам надсилати листівочки уточнюйте адресу десь в кінці липня)! наступний рік обіцяє бути ще цікавішим та насиченішим. і я сподіваюсь перша частина списку в ньому скоротиться : )
дякую всім сміливцям, які дочитали це до кінця!