Чикаго/Шікаґо

під кінець цього року здійснилась ще одна моя подорожувальна мрія зі списку — ми відвідали Шікаґо, воно ж Чикаго.
ця подорож відклалася б ще не на один рік, але туди на місяць прилетіла Оллі. то було б шкода втрачати таку можливість побачити на одного, тобто одну землячку більше. бо двоє місцевих в нас для відвідування вже було : )
так вже сталось, що в нас виходило прилетіти лише на день. точніше прилетіти вранці й полетіти ввечері. отже, навіть не цілий день. все починалось дуже весело. наш перший рейс відмінили : ) але нас пересадили на попередній, який в результаті запізнився. коротше ми нічого не втратили : ) в Чикаго ми прилетіли ~ о 5 ранку за місцевим часом (в нас то 3 ночі). поспати ніфіга не вийшло. ну що робити сіли на метро і чух-чух. чарівний аромат і стрьомні пасажири не давали заснути : ) але стан дрімаючий був. і коли на черговій зупинці я чую оголошення „This is California“! я аж прокинулась на 5 хв : ) як Каліфорнія? ми ж в Чикаго прилетіли!
доїхали до потрібної станції і пішли на пошуки кави! я хотіла випендретись і не пити Старбаксівську каву. проведіння завело мене в Dunkin’ Donuts (в таку рань особливо не повипендрюєшся з вибором кавових місць). яка ж то гидота! два ковтки і вилила то всьо. пішли гуляти сонним містом. в нас це вже майже традиція : )
дійшли до квасольки

і пішли в інший бік.

сонні кам’яні джунглі в тумані.

поки дійшли вже й сонечко встало. видно його не було, але стало світліше.

бачили річку і розвідні мости. на жаль в розведеному стані ми їх так і не побачили.

знайшли якусь симпатичну кав’ярню для сніданку. там вже була хороша кава. трошки перепочили і вперед гуляти далі. вже пройшлись освітленим містом. побачили навіть трохи сонця : )

ще раз заглянули до квасольки : )

далі знов все вкрило хмарами і туманом. Чикаго називають містом вітрів. я б додала ще тумани : )

традиційний вже для сьогодення сервіс вело-прокату

поєднання старого і нового

це дуже схоже на вхід в паризьке метро, а насправді спуск до елекричок

Букінгемський фонтан в Грант Парку. влітку тут мають відбуватись фонтанні шоу. та і парк мабуть дуже гарно виглядає, коли все квітне.

дійшли до озера Мічиган. там в далині Navy Pier

там вже до нас приєднались Оллі та Андрій, з якими ми вирушили на пошуки кави вже для Оллі : ) (це виявилось не таке вже просто зробити в неділю в Чикаго)
трохи прогулялись

дочекались третього чикагівця Василя і поперлись на Skydeck
головна замануха, окрім чудового виду на місто (в дні, коли хмари і туман не покривають усі вікна звісно) є кілька балкончиків з прозорою підлогою та стінами. такий собі ефект підвішення в повітрі.

після цього поїхали обідати недалеко від Каліфорнії : )

ну і звісно в Українське село. чогось його там прийнято дипломатично називати околицею. але Village то є село і все тут. симпатичні будиночки. через один українські прапори. загалом багато українського.

зайшли на каву і засіли за розмовою там надовго. і тільки вдома я вже зрозуміла, що ми майже не робили спільних світлин. шкода. просто час летів дуже швидко.
на останок з’їздили ще до озера помилуватись вечірнім містом з протилежного боку

і в аеропорт. з маленькими перешкодами, але таки потрапили на рейс : ) (пасажирам Люфтханзи пощастило значно менше : ) )
день пролетів непомітно, бо в чудовій компанії. за що вдячні всім причетним. тепер чекаємо в гості до нас в теплі краї : )

коротко враження та помічене

• різниця в часі — це зло!
• в Чикаго зручна система транспортування з аеропорту, бо „метро“ цілодобове і до центру як мінімум ви доберетесь. але воно лячненьке, трошки штиняє у вагонах. а ще ви часто проїжджатимете повз чиєсь вікно : ) та і загалом транспорт краще розвинений ніж в Сан Дієго. певно тому, що це найбільше за населенням місто після Нью-Йорку та Лос Анжелеса в США.
• ви можете йти вулицею, яка знаходиться над іншою вулицею, під якою в свою чергу теж є вулиця : ). як на найвищом рівні будуть висотки для мене досі загадка.
• озеро хоч і величезне, але навіть до моря йому далеко. та від того воно не менш гарне. вода в ньому чудового бірюзового кольору. і качки величезні в порівнянні з каліфорнійськими.
• хмарочосів дуже багато, але вони мене не пригнічували так як в Сан Франциско. може вулиці трохи ширші, може хмарочоси нижчі, не знаю. але було комфортно між ними пересуватись. бо небо таки видно і враження що на тебе вони завалюються немає. а ще архітектурно будинки в даунтауні схожі на Сан Францисківські (хоча місцеві на це порівняння чомусь образились : ))
• кава в Dunkin’ Donuts – найгірші помиї, які я колись пила.
• Київ і Чикаго — міста-посестри — це добре. але Чикаго і Москва теж міста-посестри — і це вже якби не дуже добре. (звісно побратими, але англійською посестри : ))
• тут є Українське село з купою всього українського. навіть Моршинська є в магазині. на жаль газована : (
• тут є одноіменна річка з 52 мостами, 38 з яких розвідні
• тут є багато цікавих музеїв та інших місць, в які ми не потрапили (бо як то зробиш за неповний день у величезному місті). але є додатковий стимул повернутись.

місто цікаве, гарне, різноманітне і якщо є можливість його треба відвідати. але і це місто не стало „моїм“. жити там мені було б дуже непросто.
головним розчаруванням подорожі стала відсутність снігу. всі мої надії були на Чикаго. а там +11 і ні сніжиночки.

більше світлин тут
відео