Sequoia National Park

відсвяткувати нашу річницю ми вирішили приємно. і спланували подорож. завдяки подрузі Тані (привіт : ) ) я колись дізналась про секвойї, і відтоді хотіла їх побачити. так як я вже водій : ) ми вже могли це здійснити. бо одному важкувато так далеко їхати. отже, розповідь про нашу подорож до Sequoia National Park

за ідеальних умов їхати від Сан-Дієго до містечка біля парку 5,5 годин. наша подорож тривала більше 8. затори, аварії на дорогах, зупинки на поїсти та погодувати машинку. виїхали трохи пізніше за третю, приїхали до готелю майже опівночі. і потрапили в сауну : ) в містечку, де знаходиться наш готель градусів так на 10 вища температура ніж в Сан-Дієго. (добре, що в самому парку все чудово). завалились спати. зранку раненько встали, поснідали і в дорогу.

парк знаходиться високо в горах. туди ще треба доїхати.

нагору веде доволі звивиста дорога.

але вона шикарної якості. є велика кількість спеціальних з’їздів для зупинок і милування. навіть таблички з рекомендаціями на якій швидкості їхати (для тих хто до такого не звик і не в курсі, щоб машина не здохла в дорозі). відвідування парку платне. білетик дійсний тиждень. є і річний абонемент. є можливість ставати табором.

це Moro Rock
до нього дорога була на ремонті, тому лише здалеку дивились

звісно мені знов попались французи. от цю світлинку зробила мила пані : )

в першу чергу нас цікавили дерева-велетні, до них і відправились. незабутнє враження. сказати, що ці дерева великі — нічого не сказати. сказати, що ці дерева гарні — нічого не сказати.
вони неймовірно шикарні!!!

та тільки запах, яким вони насичують повітря навколо себе вартий того, щоб туди дістатись.

в цьому парку ростуть саме секвойї-гіганти. і головною ціллю відвідування є найбільше дерево в світі. або як вони кажуть — найбільше живе створіння на планеті. найбільше не за висотою чи шириною, а за об’ємом. дерево генерала Шермана

територія парку величезна. і звичайно ж все облаштовано так, щоб пересуватись парком на колесах — дороги, парковки. але! існує кілька маршрутів автобусів-шатлів, які відвезуть вас в різні найцікавіші місця парку. так ви не мучитесь питанням, як припаркуватись. водночас бережете природу, зменшенням використання авта.

є тут і музей, присвячений секвойям.

і багато центрів для відвідувачів. без сувенірів, голодними та спраглими ви не лишитесь. найбільшим шоком для мене була наявність пралень. напевно, що то для відпочиваючих в таборі. але все одно шок. йдеш оце в похід. стаєш табором, ночуєш в наметі. природа, краса, відсутність цивілізації. і тут на тобі — можеш випрати штанці, якщо раптом вляпався в багнюку якусь : ) нє ну зручно звісно. ще й туалетики цивільні, й душик майже як вдома можна прийняти : )

надивившись на секвойї, вирішили подивитись ще й на водоспади — Tokopah Falls. маршрут не складний, дожиною всього 5,5 км загалом. не те що на Potato Chip Rock дертись : ) ще й пролягає він лісом.

поряд тече річка — відгалудження Marble Fork від Kaweah River. прохолодно й гарно.

та не без недоліків. тут мене спіткала невдача. за рік проживання в Сан-Дієго мене не вкусив жоден комар. бо їх тут просто немає. але в тому лісочку вони надолужили все!!! зараз я вся у великих червоних набухших плямах. вони вже трохи сходять правда.
та це не біда. вперше чи що : )

дорога до водоспадів дуже нагадала мені частину підйому на Говерлу, там де ліс і річка теж. такі ж величезні дерева та дзюрчання води.
дорогою зустрічали усяку живність.

найбільше пташок. але були й якісь дрібненькі білочки.
а ще бабаки : )
мені не вдалось зазнімкувати, так що позичила парочку світлин в коханого

я спочатку подумала, що то бобри. але хвости не такі. думала може якісь особливі бобри. та виявилось бабаки : ) милі такі.

навчені досвідом, води набрали достатньо. та і йти було не так вже й спекотно, бо в прохолоді від дерев.
ну і ця краса була варта крові випитої з мене комарами : )

це пік Watchtower висотою в 488 метрів височіє над Tokopah Valley

водоспад Tokopah Falls спадає з висоти 366 метрів

тут всі туристи і завалюються на камінні насолоджуватись водоспадом

та милуючись видами

повернувшись від водоспадів накупили сувенірів, перекусили і поїхали в зворотньому напрямку — до готелю.

враження лише позитивні. колись ми обов’язково приїдемо туди знову. можливо з наметом : )
висновок для себе — думати про засоби від комах в наступних подорожах до лісу : )
і звісно це те місце, яке варто відвідати якщо потрапляєш в Каліфорнію. це в мільйони разів цікавіше за будь-які інші штучні розваги (Голівуд, Дізнейленд, Юніверсал Студіо чи що там ще).

це була чудова подорож!

ділюсь враженнями : )

чотири відео (обирайте найвищу якість для перегляду!) та більше світлинок