покищо мої буденні прогулянки дуже нерізноманітні. можу прогулятись в ближні магазини (це 20 хв пішки) або проїхатись десь далі вже автобусом. також ходжу у всякі нудні місця бюрократичні, бо так треба. у вихідні простіше. разом можна вже планувати щось цікаве. та і веселіше гуляти вдвох : )
отже, минув місяць в новій країні. не так багато, але і багато водночас. хочеться якісь підсумки хоч і маленькі, але підвести.
хочу трошки розповісти як то воно тут робиться. є спеціальна установа (чи то відомство чи що воно там ще, зветься Assessor/Recorder/County Clerk), яка займається (в тому числі) одруженнями. кілька офісів в Сан Дієго (думаю в інших містах так само, залежно від населеності). перед тим як одружитись, треба отримати ліцензію на шлюб. телефонуєте і призначаєте зустріч. приходите з документами, заповненими формами та грошима (на відміну від магазинів, тут вигідніше таки готівкою платити, бо з картки комісію знімають). отримуєте номерочок і чекаєте своєї черги. треба сплатити певну суму (там різні нюанси міняють суму. є навіть конфіденційний шлюб : ) ) і залежно від ваших планів діяти далі.
4 липня ми поїхали гуляти даунтауном Сан Дієго. спочатку автобусом, бо день святковий і з парковкою ми б намучились. виявилось що в дні великих федеральних свят двоє їдуть за ціною одного : ) за $5 можна купити денний проїздний на автобус та трамвай (тут він називається trolley, але схожий на звичайний швидкісний трамвай). отже, подорож почалась з приємної несподіваної економії : )
я не шанувальниця зоопарків та цирків, бо мені завжди було шкода тваринок. вони в нас в жахливих умовах утримуються. в Київському зоопарку так точно. але в Сан Дієгівський вирішили з’їздити.
квитки доволі дорогі, але є різні там багаторазові і тому подібні квитки. ми взяли таки денний звичайний. як виявилось ціна таки не просто так висока. отже, поїхали.
по-трошку обживаємось. якісь прості та банальні дрібнички, до яких звикли і без яких важкувато в побуті. приладдя для кухні наприклад. от придбали чеснокодавку, точилку для ножів та палку давилку-качалку. покищо її для чавіння лаймів в мохіто юзали, але може і для тіста згодиться, як мені не буде впадло в цю спеку ним займатись : ) але доведеться, бо деко та форму для тістечок теж купили.
п’ятий день. очікуваних змін фізично не відчуваю. наче і не змінювала країну та часовий пояс.
стало спекотніше, але все одно легше переноситься ніж в Києві. вологість дуже низька, це рятує.
припікати починає о 12 і до 18-19. пік спеки з 13 до 15 години. але на вихідні вже обіцяють спад температури. ці ще мені фаренгейти незрозумілі. добре, що подекуди пишуть таки в цельсіях : )
думаю мої читачі вже в курсі справ. але не можу не написати нічого. багато питань, тому спробую на деякі відповісти тут. отже, зараз я в Сан Дієго (Каліфорнія, США). я нарешті поряд з коханим і ми обоє дуже щасливі.