Київ—Сан Дієго

27.6.2013

думаю мої читачі вже в курсі справ. але не можу не написати нічого. багато питань, тому спробую на деякі відповісти тут. отже, зараз я в Сан Дієго (Каліфорнія, США). я нарешті поряд з коханим і ми обоє дуже щасливі.

чому?

так вже склалось, що він обрав цю країну (бо для програміста тут дійсно рай і океан перспектив), а я обрала його ще до цього. це відповідь на питання чому я переїхала. я дійсно все життя була переконана, що з рідної землі не поїду. але серцю не накажеш.

розповідати як що і коли щодо отримання візи не хочу і не буду. це особисте. єдине — це було не просто і дуже довго. але легально на 1000%

щодо стосунків на відстані — це реально, якщо вони у вас справжні і ви готові чимось жертвувати заради цього, ви спроможні терпіти і чекати, ви щиро впевнені, що це ваша людина і нікого більше вам не треба. наша історія не перша і не остання. я бачила приклад знайомих передо очима і була впевнена, що в нас теж все вийде. це для скептиків, які мені казали ще 5 років тому лише нехороші речі.

те, що було після отримання візи

найважчими мабуть були дві речі:
1. розлучатись з рідними та друзями (ой скільки я сліз пролила за два тижні, ви їх не бачили. але повірте — мені було дуже важко з вами прощатись. і я пам’ятаю кожне слово і кожні обійми. так неймовірно вдячна вам за все.)
2. зібрати валізу та сумку. тиждень я вирішувала одна валіза чи дві. потім довго її складала, перескладала, важила і знов перескладала. навіть в останні хвилини щось виймала, щось клала. плюс лише один — потрібен був лише літні одяг та взуття : ) брала лише найнайнайулюбленіше. хоча дещо довелось викласти. тепер рада, що таки одна валіза була. і до речі я вклалась чьотко в межі 23 кг валіза і 8 кг сумка (ручка поклажа).

переліт

точніше перельоти були комфортними. велика дяка персоналу KLM та Delta. ну дуже кльові! реально відчуваєш себе мало не єдиним клієнтом. от тільки 11 годин летіти таки важкувато, хоча і дуже гарні краєвиди там внизу.
літак хоч і здоровенний, але сидіння вузькуваті, бочком не вмостишся : ) але з сусідами пощастило принаймні.
з ЛА в Сан Дієго затримали рейс трошки. але лише на годинку і враховуючи частоту перельотів між цими містами я зовсім не хвилювалась. та і свекор якщо що міг би забрати мене в ЛА і посадити на потяг до Сан Дієго.

аеропорти

Schiphol в Амстердамі. це щось неральних розмірів. відчуваєш себе манюсінькою букашечкою в ньому. але все знайшла. треба було просто йти собі по колу)
контроль шкидко та легко. жодних зайвих питань чи рухів.
єдине зі зв’язком було щось дивне. смски не відправлялись, а от інет мобільний підключився, і на дивно не зжер всі мої гроші)) і смски чогось відправлялись у viber людям яким я писала, а в мене були все одно смсками. грошей вистачило на всю подорож. і лишилось ще.

аеропорт LAX в Лос Анжелесі. теж здоровидло. але все в купочці, можна навіть пішки між терміналами топати спокійно. контроль пройшла. попався мені офіцер на ім’я Сергій, точніше Сєргєй. : ) все швидко, доступно, оперативно, без злоби і залякування на обличчі. забрала валізу, здала на Сан Дієго і пішла в інший термінал. можна було автобусом, але я щось не знайшла зупинки вирішила прогулятись. там нема що їхати : )
чесно я не чекала, але блін які там люб’язні працівники! реально не очікувала. я аж заспокоїлась і припинила хвилюватись. навіть затримка рейсу до Сан Дієго не вибила мене з колії. я кайфувала споглядаючі різноманіття пасажирів навколо. а ще! на контролі треба було роззуватись : )
політ — і перша зустріч з океаном. згори! Тихий океан — прекрасний! Олег мені не вірить, але я вам кажу — жодного порівняння з морем. Одразу видно, що це щось величезне!

зустріч

така довгоочікувана, така бажана, і така надзвичайна. навіть з квітами : )
такий гарний букет, що навіть не дуже напосідала щоб бороду зголив : )
2013-06-25 23.17.21

(світлини поки лише з телефону. чесно-чесно нема коли обробити з фотоапарата)

багаж отримала швидко і легко. все на місці, все ціле. єдина жертва — гребінець. ручка відламалась. але всі зубчики цілі : )
а в Сан Дієго симпатична архітектура в даунтауні. відчуваю буду багато тут фотографувати : ) от тільки освоюсь і не боятимусь сама з дому вийти : )

про решту вже пізніше. ще тільки одне. зміна часового поясу. така нічогенька зміна 10 годин різниці. дивлячись як її переживають інші, я думала мене плющитиме. але вже третій день і жодних ознак. я засинаю так само між 12 і 1 ночі (вже за місцевим часом), прокидаюсь між 8 і 9 ранку. ніяких змін в організмі немає, якщо не рахувати підгорілу шию з одного боку : ) але тут сама винна. все намазала, а шию забула.

далі буде…

Категорії: Записничок, Мандри, США | Теґи: , ,