Київ—Сан Дієго

27.6.2013

думаю мої читачі вже в курсі справ. але не можу не написати нічого. багато питань, тому спробую на деякі відповісти тут. отже, зараз я в Сан Дієго (Каліфорнія, США). я нарешті поряд з коханим і ми обоє дуже щасливі.

чому?

так вже склалось, що він обрав цю країну (бо для програміста тут дійсно рай і океан перспектив), а я обрала його ще до цього. це відповідь на питання чому я переїхала. я дійсно все життя була переконана, що з рідної землі не поїду. але серцю не накажеш.

розповідати як що і коли щодо отримання візи не хочу і не буду. це особисте. єдине — це було не просто і дуже довго. але легально на 1000%

щодо стосунків на відстані — це реально, якщо вони у вас справжні і ви готові чимось жертвувати заради цього, ви спроможні терпіти і чекати, ви щиро впевнені, що це ваша людина і нікого більше вам не треба. наша історія не перша і не остання. я бачила приклад знайомих передо очима і була впевнена, що в нас теж все вийде. це для скептиків, які мені казали ще 5 років тому лише нехороші речі.

те, що було після отримання візи

найважчими мабуть були дві речі:
1. розлучатись з рідними та друзями (ой скільки я сліз пролила за два тижні, ви їх не бачили. але повірте — мені було дуже важко з вами прощатись. і я пам’ятаю кожне слово і кожні обійми. так неймовірно вдячна вам за все.)
2. зібрати валізу та сумку. тиждень я вирішувала одна валіза чи дві. потім довго її складала, перескладала, важила і знов перескладала. навіть в останні хвилини щось виймала, щось клала. плюс лише один — потрібен був лише літні одяг та взуття : ) брала лише найнайнайулюбленіше. хоча дещо довелось викласти. тепер рада, що таки одна валіза була. і до речі я вклалась чьотко в межі 23 кг валіза і 8 кг сумка (ручка поклажа).

переліт

точніше перельоти були комфортними. велика дяка персоналу KLM та Delta. ну дуже кльові! реально відчуваєш себе мало не єдиним клієнтом. от тільки 11 годин летіти таки важкувато, хоча і дуже гарні краєвиди там внизу.
літак хоч і здоровенний, але сидіння вузькуваті, бочком не вмостишся : ) але з сусідами пощастило принаймні.
з ЛА в Сан Дієго затримали рейс трошки. але лише на годинку і враховуючи частоту перельотів між цими містами я зовсім не хвилювалась. та і свекор якщо що міг би забрати мене в ЛА і посадити на потяг до Сан Дієго.

аеропорти

Schiphol в Амстердамі. це щось неральних розмірів. відчуваєш себе манюсінькою букашечкою в ньому. але все знайшла. треба було просто йти собі по колу)
контроль шкидко та легко. жодних зайвих питань чи рухів.
єдине зі зв’язком було щось дивне. смски не відправлялись, а от інет мобільний підключився, і на дивно не зжер всі мої гроші)) і смски чогось відправлялись у viber людям яким я писала, а в мене були все одно смсками. грошей вистачило на всю подорож. і лишилось ще.

аеропорт LAX в Лос Анжелесі. теж здоровидло. але все в купочці, можна навіть пішки між терміналами топати спокійно. контроль пройшла. попався мені офіцер на ім’я Сергій, точніше Сєргєй. : ) все швидко, доступно, оперативно, без злоби і залякування на обличчі. забрала валізу, здала на Сан Дієго і пішла в інший термінал. можна було автобусом, але я щось не знайшла зупинки вирішила прогулятись. там нема що їхати : )
чесно я не чекала, але блін які там люб’язні працівники! реально не очікувала. я аж заспокоїлась і припинила хвилюватись. навіть затримка рейсу до Сан Дієго не вибила мене з колії. я кайфувала споглядаючі різноманіття пасажирів навколо. а ще! на контролі треба було роззуватись : )
політ — і перша зустріч з океаном. згори! Тихий океан — прекрасний! Олег мені не вірить, але я вам кажу — жодного порівняння з морем. Одразу видно, що це щось величезне!

зустріч

така довгоочікувана, така бажана, і така надзвичайна. навіть з квітами : )
такий гарний букет, що навіть не дуже напосідала щоб бороду зголив : )
2013-06-25 23.17.21

(світлини поки лише з телефону. чесно-чесно нема коли обробити з фотоапарата)

багаж отримала швидко і легко. все на місці, все ціле. єдина жертва — гребінець. ручка відламалась. але всі зубчики цілі : )
а в Сан Дієго симпатична архітектура в даунтауні. відчуваю буду багато тут фотографувати : ) от тільки освоюсь і не боятимусь сама з дому вийти : )

про решту вже пізніше. ще тільки одне. зміна часового поясу. така нічогенька зміна 10 годин різниці. дивлячись як її переживають інші, я думала мене плющитиме. але вже третій день і жодних ознак. я засинаю так само між 12 і 1 ночі (вже за місцевим часом), прокидаюсь між 8 і 9 ранку. ніяких змін в організмі немає, якщо не рахувати підгорілу шию з одного боку : ) але тут сама винна. все намазала, а шию забула.

далі буде…

Категорії: Записничок, Мандри, США | Теґи: , ,

  • Ярослав Вішталюк

    ===я дійсно все життя була переконана, що з рідної землі не поїду.

    Всі так кажуть, поки можливості нема.

    • zymova

      можливість є завжди. потреби не було і бажання теж.

      • Ярослав Вішталюк

        А так завжди кажуть, коли можливість з’явилася і нею скористалися 🙂

        • zymova

          по-перше не скористалися, а довго її добивалися, бо змушені були. по-друге не перекладайте на мене свій негатив і проблеми. ви мене навіть не знаєте, а вішаєте ярлик.
          людина здатна на багато-що за умови бажання. на дуже багато-що. маю багато прикладів.

          • Ярослав Вішталюк

            Де Ви бачили мій негатив, якщо не секрет?

          • zymova

            де де? в коментарях. та фраза була написана як висновок для себе — „ніколи не кажи ніколи“, бо життя тобі все одно свиню підкладе. а узагальнення а-ля „всі чоловіки козли, а всі жінки стерви“ теж вважаю образою. кожна людина унікальна, не без загальних рис звісно. я жінка, тому моїм пріорітетом став чоловік, а не країна. це була єдина можлива причина переїзду, і доля мені її влаштувала. тепер я обережна зі своїми бажаннями та думками.

    • Tetyana Obukhova

      У бажаючих завжди є можливості, а ті хто не бажає – відхиляє ті які навіть в руки лізуть.
      Єдиний варіант коли справді мусиш їхати це хіба що як Саша, за чоловіком. Така вже наша жіноча доля 🙂

      • Ярослав Вішталюк

        ===У бажаючих завжди є можливості

        Чудово.

        Гіпотетичний Іванов бажає в США.

        У нього нема нормальної професії, зі знань лише середня школа, мову знає лише рідну, а вдома – старі батьки, за якими щодня потрібно доглядати.

        Давайте, описуйте можливості.

        P.S. Не треба по собі узагальнювати всіх. Життя має таке різноманіття життєвих ситуацій, які Вам і не снилися.

        • Tetyana Obukhova

          Наскільки мені пригадується у розіграші ГрінКарти особливих вимог немає.
          До того ж якщо людина справді має бажання – вона робить кроки в напрямку досягнення мети, вчить мову щонайменше, отримує підходящу професію 🙂 А коли це просто розмови, а не дії, то і бажання як такого немає, насправді.

          P.S. Узагальнювати ви почали 🙂

          • Ярослав Вішталюк

            … вбиває батьків з дітьми, щоб на ногах не висіли, ага. Готується, як може.

            Ви справді не можете повірити, що існують обставини непереборної сили, чи це просто такий тролінг?

          • Tetyana Obukhova

            В тому що стосується людських дій в непереборні обставини я не вірю. Можуть бути затримки, може бути необхідність чимось пожертвувати заради мети, але той хто справді хоче той шукає можливості, а хто не хоче знаходить “непереборні обставини”.
            Ну і у випадку виїзду за кордон єдина непереборна обставина це власне небажання туди їхати
            Сашу ж теж далеко не одразу випустили.

          • Ярослав Вішталюк

            ===В тому що стосується людських дій в непереборні

            ===обставини я не вірю

            Пан Іванов хоче в США, але зараз лежить в комі. Розкажіть-но мені, які дії для виїзду Ви йому порадите.

          • Tetyana Obukhova

            І яким чином людина у комі виражатиме своє бажання поїхати до США? )))

          • Ярослав Вішталюк

            Виразила і потрапила.

            Або якщо вже Вам так кортить дрібниць – не в комі, а паралізована з переломами і неможливістю розмовляти. Але хоче.

          • zav

            Евтаназію вона хоче, мені здається.

          • Tetyana Obukhova

            По-перше можна просто дочекатися одужання

            По-друге можна пошукати варіанти лікування/реабілітації в США

            Ніхто ж не говорить що виїхати це просто – захотів і поїхав, деколи на це потрібен значний час і чималі зусилля.

          • Ярослав Вішталюк

            Не буду сперечатися.

            Життя така штука, що сама доведе, як помиляються люди, які “твердо переконані” в чомусь.

          • zav

            Я теж не можу повірити. І це навіть не цькування.

  • Marcos

    Вітаю з успішним переїздом

    • zymova

      дякую!

  • Молодці! Вітаю!

    • zymova

      дякуємо!

  • Татьяна ГРУшко

    Ви молодці!!! Я за вас дуже рада!

    • zymova

      ми дуже вдячні : )

  • zav

    Я був не в курсі.
    Тому вітаю негайно!
    Щастя вам!

    • zymova

      дякуємо!

  • Tetyana Obukhova

    Я за вас страшенно рада, ви молодці 🙂
    Чекаємо назад в Україну у гості 🙂
    І фотографій побільше 🙂

    • zymova

      дякуємо! : )
      приїдемо. і фотографій буде багато, як трошки розгребусь.

  • Юлька-булька

    ов, я тебе знаю заочно(з і.юа. і блог почитую), але все одно рада, що ти досягла свого і почуваєшся щасливою)))
    а дім там де сім’я, а не країна в якій народилася чи довший час жила… я вже до Словаччини звикла, навіть місяць дома, в Львові, під кінець було нудно за домом словацьким)
    і це ж так неймовірно цікаво!!! купа нових людей, нова культура, нове місто… все нове і стільки вражень!!! буду пильнувати нові фотки з Сан дієго

    • zymova

      дякую дуже : )
      цікаво звісно. але і лячно. але думаю то з часом минеться. поки освоююсь. фотки будуть. незабаром : )

  • Christine Slobodian

    Можу уявити що в тебе в голові зараз коїться 🙂 Оп! І все життя помінялось. Мабуть відчуття як в фільмі, а? 🙂 Взагалі та вся Америка така далека і якась міфічна, що я навіть коли в відрядження літала, то почувалась як в фільмі 🙂

    Але ви молодці! Впевнена попереду дуже багато гарного і позитивного 🙂 всього, що ви заслужили 🙂

    Тішусь за тебе, дуже-дуже!!! 🙂

    • zymova

      шок звісно є. все чуже і незнайоме. але ж я не одна тут. тому спокійна.
      зато буде багато тем для написання постів у блозі : )
      дуже-дуже вдячна, тобі, Христю. це так приємно чути слова підтримки.

  • masterpiecer

    Життя налагоджується, причому синхронно в мене і у всіх моїх знайомих 🙂 Щастя вам, панове 😉 Може якось підкоплю грошиків, та поїду до вашого Піндостану на людей подивитись і себе показати, то і вас провідаю 🙂 Не згубіть кохання!

    • zymova

      дякуємо : ) будемо раді бачити ; )