звісно зараз практично вся моя увага прикута до новин та трансляцій, до звісток від друзі, що з ними все в порядку, вони живі та цілі. страшенно переживаю за батьків. і з жахом читаю новини. постійно в фоні трансляція з Грушевського. хвилююсь за всіх і кожного, молюсь за героїв. це в якості відволіктись і згадати щось позитивніше вирішила таки написати тут щось.
скоро скоро вже закінчиться і цей високосний рік. так так рік закінчується, а кінця світу так і не сталось. о так! були б в мене номінації — цей жах і маразм з кінцем світу отримав би категорію „шок року“, бо деякі люди мене таки шокували. що ж… згадаю-но я все, що відбулось цього року. здається мені він якийсь найдовших з усіх, які я тут підсумовувала
наближається те моє найулюбленіше свято, а досі не відчувається що це насправді так.
морозу нема, снігу нема, настрою теж. може звіт напишу і покращиться все : )
Цього року зима пролітає дуже швидко. Весь грудень я готувалась до прильоту, січень пролетів сам як реактивний літак, а в лютому я буду дуже сумувати. А так як заснути я все одно не змогла сьогодні, вирішила щось накалякати.