7 місяців

звісно зараз практично вся моя увага прикута до новин та трансляцій, до звісток від друзі, що з ними все в порядку, вони живі та цілі. страшенно переживаю за батьків. і з жахом читаю новини. постійно в фоні трансляція з Грушевського. хвилююсь за всіх і кожного, молюсь за героїв. це в якості відволіктись і згадати щось позитивніше вирішила таки написати тут щось.

1. повернення

ми повернулись з України в Сан-Дієго. дорога назад була дуже вимотуючою та довгою. ще й моя застуда додавала веселощів цьому процесу. зручного рейсу з Києва не було цього разу довелось їхати потягом до Москви, потім до аеропорту, звідти літак до ЛА, ночівля в Олегових батьків та машинкою до Сан-Дієго.
так часто як у Москві в мене ще ніколи не перевіряли документи в аеропорту. задовбали просто. і половина пасажирів якісь дикуни. ця тупа звичка лізти поперед батька в пекло. деякі примудрялись ще й раніше за цих влізти. невиховані, грубі. от це справжній культурний шок, а не як деякі пишуть про шок від повернення в Україну.
але сам переліт був непоганим.
кілька світлин з польоту (тягала з собою фотокамеру і так і не скористалась нею, то хоч з неба трошки познімала : ))

а ще от таких гарненький літачок бачили

за півтора тижні видужала практично. мабуть вже так акліматизувалась, що лікувати почали лише місцеві ліки.

2. Новий Рік, Різдво…

вперше святкую все це без морозів, снігу та решти зимових атрибутів святкових. але намагались все зробити затишно. ялинку замовили завчасно (так в нас штучна, але така гарна, що від справжньої не відрізнити.

от матимемо власний будинок — посадимо на подвір’ї). з іграшками складніше. Різдво католицьке вже минуло і звісно ніхто їх вже не купує, ледве знайшли. але дуже вигідно придбали, бо з великими знижками.

деякі прикраси з собою привезли. отам зверху красуються : )

дехто навіть ще лишив прикраси на будинках. дещо вполювали поки гуляли в Новий рік

Різдво теж майже за традиціями. навіть знайшла мак для куті : )

3. водіння

щовихідних вчусь керувати автом. вже з’явилось переконання, що таки в мене щось може вийти. навчилась повертати, гальмувати й газувати плавно, каталась маленькими вулицями біля університетських парковок (вони зазвичай порожнісінькі, але вже розминалась і з машинками і з велосипедистами. вдало.) та просто маленьких вуличках в офісних кварталах, вчусь паркуватись найпростішим способом та задкувати, вже їздила на швидкості 40 миль на годину. паркування — оце моя задача номер один. ну хоч якось би навчитись. страх майже зник. в мене. а от коханий здається боїться все більше : )

4. побут

ще трошки облаштували нашу хатку. ще одна мебля

книжок стає більше, то треба ж кудись їх класти. ну і деякі презенти теж розмістили.

придбали нову лампу в спальню, бо ту що там була перенесли у вітальню.

читати темно. а книжок я накупила, то треба їх читати. поки не прочитаю нових не купуватиму.
ну і так, дрібнички : ) бідончики, тарілочки…

5. тренажерний зал і басейн

в нашому комплексі окрім приємної кліматичної зони є ще кілька бонусів. один з них — безкоштовний тренажерний зал. невеличкий, але і то добре. довго збиралась з духом і таки спробувала. трохи тренажерів, трохи гантельок та качальних штук. от вже другий місяць (з перервою на подорож в Україну) займаюсь. лячно було, бо тьотя я не маленька. там всі стройняшки та качочки. але без сальси вже зовсім спинка почала нити, пішла в той зал. спитала дівчину як там що працює, начиталась в інеті мануалів для початківців і… коротше затягло мене. часу в мене доволі багато, годину-півтори можу виділити. Олег зранку на роботу, я — в зал.
отут прес покачать

оце мої улюблені ходилки (але періодично ламаються, бо не лише я їх люблю) та трохи далі велички

ну і доріжки


а це важкості тягать


а як тільки потеплішало почала ходити плавати в басейні. він тут доволі великий і можна наплаватись досхочу.

ходжу теж зранку, коли нікого нема взагалі. буду чергувати з тренажеркою.
хвалитись поки нічим особливо. але принаймні вечірнього головного болю я позбулась ну і спинка не страждає.

6. куховарство

на Новий рік запекла індика. ну того, що на День Подяки мав бути. але не склалось. їли півтора тижні його. але вийшов смачний. тільки пакет запікальний поплавився гад, і зіпсував мені протвінь. довелось нового купувати : ( і світлини навіть не лишилось, бо я така зла була через протвінь, що не до фотографування було.
почали куштувати вечорами мате. привіт Сашко! : ) дякуємо за консультації : )

діє заспокійливо. спиться потім добре.
навіть другого калабаса вирішили придбати

севіче от спробували.

страшнувато було, але вийшло смачно.
також рибку засолила вперше. вийшло непогано. можна іноді балуватись.
ризикнула нарешті подружитись з вівсянкою. ну з’їла, але фанатом я не стану. може хто знає які секрети покращення її гидотного запаху та малоприємного смаку? я тільки ягоди та горіхи поки спробувала

ну і трохи десертів : )
на ДН робила тірамісу. трохи недогледіла і була мало печенюшок

але вийшло все одно смачно. та і бейліз можна було не брати (ні я, ні Олег не любимо лікери і лише заради тістечка купувати якось не дуже…)

якби я вчасно помітила рецепт на коробці печенюшок, де замість нього вказаний ром (от він би не пропадав даремно в шафі).
ну це все що лишилось, коли я згадала про фото

ну і ще одне заморське диво — брауніз. шоколад марнів, ми його не їли. вирішила його рятувати. воно звісно мало бути прямокутним, але завелика в мене форма, тому взяла кругленьку.

7. ДН

коли я згадала про свій ДН (а з усіма останніми подіями родинними, країнними, подорожніми та хворільними якось про все забуваю), то вирішила щось цікаве спланувати. цього року він випав на суботу, що полегшувало планування. вирішено було відсвяткувати в пабі. а в неділю поїхати до пінгвінів у Sea World. але як то кажуть — хочеш насмішити Бога, розкажи йому про свої плани. довелось їх корегувати.
оце від коханого

це від батьків коханого

прогулялись біля водички в центрі

відсвяткували по-сімейному : )

звіти мабуть відкладу до весни, або й до літа. сподіваюсь найближчим часом розповісти вам про щось новеньке та цікаве. але більше турбуюсь про інший кінець світу та мій народ.