Думаю всі читачі знають, що на даний момент я працюю вчителем. Тому багато що пов’язане в моєму житті саме з цим. Зараз вже другий рік в новій школі, і четвертий у викладацькій практиці. Кілька слів та порівнянь про учнів.
Поки сама ще не є мамою, то на всі 100% впевнена, що буду мамою незвичайною. Тобто надто впливати на бачення світу та власного життя своїх дітей не буду. Хіба в процесі вирощування та виховання. Але навряд так вийде на всі 100% і я це усвідомлюю, але дуже старатимусь.
Чомусь для батьків ми завжди залишаємось в статусі дитини. Не в тому сенсі, що ми їхні діти, а в тому сенсі, що малими й нерозумними, яких до самої смерті треба вчити.
Ненавиджу хворіти. Мабуть як будь-яка нормальна людина. Не люблю, коли щось в мені не може функціонувати на всі 100 відсотків.
Зараз якусь заразу підхопила чи то в транспорті, чи то учні підкинули. Але відчуття гидкі. Нежить від якого вже пече носа, кашель який не дає спати вночі. Голова розколюється. Голос спотворюється. І стає ще огидніше дивитись на себе в дзеркало.
Особиста статистика пов’язана з роботою доводить, що це не застуда, а таки вірус.
А от учні майже в унісон „А я так люблю хворіти. Сидиш вдома, нічого не робиш. Батьки з тобою панькаються“. От думаю чи то їм бракує батьківської уваги в житті, чи то гіперлінь)))
Тому масово вживаю всіх можливих заходів в боротьбі з хворобою. В мене часу два дні.
Приємно, коли погода ніби розуміє тебе і не дражниться зазиваючи гуляти. А всім своїм їством каже — „Нє! Гуляти не вийде, я тут трошки полюю деревця так що і не суйся сюди, іди лікуй свого носа.“
п.с. А я планувала на ці вихідні прогулянку парком та читання на лавочці. Навіть маршрут склала. Ех…
Думала дочекатись жовтня, але не витримала. Пеповнює в голові купа інформації, яку треба кудись вилити.
Якщо жiнцi обрiзати її крила малi
То вона полетить, але вже на мітлi
віршик одного директора школи, невідомого мені розказаний завучем сьогодні))
Спека і літній табір
Це лiто видалось важким. Важким фiзично та морально. Жахлива спека, яка змушувала перховуватись в примiщеннi максимально можливо. Червень — робота в лiтньому таборi. Важко було лише надворi. Реально страшно, коли територiя не перекрита, а має багато виходiв у вiльному доступi i дiти з радiстю цим користуються.
бо́ба, бо́бочка
Цікаве слово і вирішила дослідити, що ж воно означає.
— пошики дали результат, що це запозичення з російської чи то русизм і означає „чоловіча літня сорочка з коротким рукавом, спортивного стилю“.
— людина від, якої чула з Полтавщини і дає визначення „легка спортивна кофта/куртка“.
А если бы он…
– А если бы он вернулся опять,
Что ему я сказать бы могла?
– Что я ждала, я хотела ждать
Пока не умерла.
– А если б он заговорил со мной
Не узнав моего лица?
– Вы стать могли бы ему сестрой,
Он, наверно, страдает сам.
– А если он спросит, где Вы, тогда
Какие нужны слова?
– Отдайте мое золотое кольцо
И не нужны никакие слова.
– А если бы он спросил, почему
Ваш дом опустел теперь?
– Погасший очаг покажите ему
Открытую настежь дверь
– Тогда спросить бы ему осталось
О Вашем последнем дне.
– Скажите, скажите, что я улыбалась,
Чтоб не плакал он обо мне
– А если бы он вернулся опять,
Что б ему я сказать могла?
– Что я ждала, я хотела ждать
Пока не умерла…
© Мельница
Щось а-ля плов, але трошки імпровізований варіант і швидший.
Рис був вже зварений і з ним треба було щось зробити. Так як було куплене мнясо та залишки консервованої кукурудзи, то вирішила їх поєднати.
Отже, підсмажене, навіть затушковане мнясо на порізаній дрібно цибульці під кришкою на пательні, в кінці додаємо рис та кукурудзу.
Також я додала подрібнений свіжий базилік, молоту суміш перців, сіль та два зубчики часничка.
Подається зі звичайним літнім салатиком. Нямка!
От прийшов i мiй час залити якусь технiку якоюсь рiдиною. Хтось топить телефони в унiтазi, хтось виливає каву чи пиво на клаву.
Мiй варiант — компот на клавiатуру мого малого залiзного друга — червоненького делльчика.
Вiн лишився живий, але пимпочки жахливо залипають i доведеться везти його до дядi лiкаря, щоб почистив. А медицина для залiзних друзiв така дорога i тривала…
Але є плюс бiльше книжок вийде зi статусу “Pending” на моїх книжкових поличках.
п.с. На малюнку не він, я не така збоченка його фотографувати у важку хвилину його життя 🙂