я не шанувальниця зоопарків та цирків, бо мені завжди було шкода тваринок. вони в нас в жахливих умовах утримуються. в Київському зоопарку так точно. але в Сан Дієгівський вирішили з’їздити.
квитки доволі дорогі, але є різні там багаторазові і тому подібні квитки. ми взяли таки денний звичайний. як виявилось ціна таки не просто так висока. отже, поїхали.
по-трошку обживаємось. якісь прості та банальні дрібнички, до яких звикли і без яких важкувато в побуті. приладдя для кухні наприклад. от придбали чеснокодавку, точилку для ножів та палку давилку-качалку. покищо її для чавіння лаймів в мохіто юзали, але може і для тіста згодиться, як мені не буде впадло в цю спеку ним займатись : ) але доведеться, бо деко та форму для тістечок теж купили.
п’ятий день. очікуваних змін фізично не відчуваю. наче і не змінювала країну та часовий пояс.
стало спекотніше, але все одно легше переноситься ніж в Києві. вологість дуже низька, це рятує.
припікати починає о 12 і до 18-19. пік спеки з 13 до 15 години. але на вихідні вже обіцяють спад температури. ці ще мені фаренгейти незрозумілі. добре, що подекуди пишуть таки в цельсіях : )
думаю мої читачі вже в курсі справ. але не можу не написати нічого. багато питань, тому спробую на деякі відповісти тут. отже, зараз я в Сан Дієго (Каліфорнія, США). я нарешті поряд з коханим і ми обоє дуже щасливі.
Люблю iнодi сама посидiти в кав’ярнi. Вiдчуваєш себе нiби в кiно. Спостерiгати за рiзними вiдвiдувачами, персоналом.
В травні таки набридло мені чекати всіх і я вирішила їхати одна. До друзів у Дубно. І це чудовою виявилось ідеєю : ) З квитками правда складнувато, але нам фрілансерам що вихідні, що будні — однаково. Тому у вівторок відправилась в мандри!
Не хочу нікого образити, не хотілося б говорити про „рай в шалаше“, але впевнений, що найкоротша і найточніша формула домашнього затишку є такою — взаємне пам’ятання про те, що потрібно робити життя одне одного цікавим.
© Тарас Прохасько „Порт Франківськ“
Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.
Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.
майо́ліка — випалена глина, укрита поливою та малюнками, різновид кераміки.
Майоліка (названа також глазурованим фаянсом або глазурованою теракотою) — пресована керамічна плитка з кольоровою основою, покрита прозорою або непрозорою глазур’ю, на яку нанесений яскравий малюнок. Майоліка дуже міцна, має м’які, округлі форми, але має високопористу основу, що обмежує її застосування — для обробки стін приміщень за винятком ванної кімнати.©
дізналась завдяки Zakohana_v_nebo і про саме слово, і про Васильківську майоліку
виявилось навіть вдома маю подібну
вам знайоме відчуття, коли прокидаєшся і не розумієш де ти?
я з ним прокидаюсь щоранку вже більше року.
живу уві сні, а той час, коли не сплю видається мені сном, в якому все роблю на автоматі: встаю з ліжка, вмиваюсь, готую їжу, працюю та зустрічаюсь з друзями.
мені важко засинати, бо мені боляче прокидатись і знов не розуміти де я і жити уві сні наяву. страшному сні. і я дуже хочу прокинутись…
та точно знати де я й бути там де я хочу — там де я буваю зараз лише уві сні.
