вже близько весна. ну як весна? тутешня Сан Дієгівька, штучна : ) просто дні стануть довшими та спекотними, а ночі теплішими.
але ранки ще дуже приємні. на квітах, траві та листі ще блищить роса
в повітрі ще аромат свіжості. вулиці ще огортає легкий туман.
ми гуляємо вуличками поміж одноповерхових будиночків та різноманітних прибудинкових ”джунглів„ і дивимось як усе прокидається. моя малеча їде у візочку і розглядає все навколо, та за мить вже засинає під спів пташок.
а я йду вдихаючи букет запахів, там квіти, там запах хвої, а отут в низині, величезні евкаліпти і холодок.
Замальовки з життя
звичайно ми завжди хотіли дітей. але я доволі важко адаптувалась до іншої країни та її порядків, що трохи це відкладалось. ну а в кінці 2014 я вже наче налагодила своє тут життя і ми вирішили працювати над розширенням нашої родини в 2015-му. далі довга (реально довга) й детальна розповідь (не хочу ділити на частини, хай буде в одному місці), яка чоловічу аудиторію навряд зацікавить : )
Люблю iнодi сама посидiти в кав’ярнi. Вiдчуваєш себе нiби в кiно. Спостерiгати за рiзними вiдвiдувачами, персоналом.
в кінці серпня я звільнилась з попередньої роботи. завчасно відвезла заяву у відділ кадрів, та отримала наказ про моє звільнення в той же день. зі спокійною душею попрощалась з колегами.
у вересні отримала заробітну плату за серпень на картку. картка дійсна ще аж до наступного вересня, тому користуюсь нею і надалі. звикла до інет-банкінгу, та вже замовникам дала її номер і туди мені оплата приходить. можна звісно і завести інший рахунок, іншу картку, трохи погемороїтись і все перевести на неї, але ж навіщо, якщо є ця і ще рік безкоштовно я можу нею користуватись? але це тільки початок
недалеко від мого дому є перехрестя. доволі складним воно було все моє життя. але останні роки, як і в усьому місті, так і на цьому перехресті, автівок стало значно більше. і якщо раніше те, що буде далі, я помічала не так часто, то останнім часом таких випадків дуже побільшало.
помітила, що ввечері я зустрічаю багато дивних людей в метро. іноді не просто дивних, а навіть стрьомних. вдень всі якісь одноманітні, поспішаючі, злі, неусміхнені. а ввечері все ж таки більше усміхнених і розслаблених. але і стьомних більше.
От і закінчилось це футбольне божевілля! Як вже дехто з моїх читачів знає, я працювала волонтером весь цей час. Якби в той день, коли мені повідомили, що я працюватиму саме в метро (десь невідомо де і невідомо що робитиму) мені сказали, що мені це сподобається, я б не повірила. Але мені дійсно сподобалось. Є кілька вагомих мінусів, але про них згодом. Спочатку мої волонтерські замітки, які я робила майже щодня, аби нічого не забути та деякі коментарі до них. Але розпочну з роз’яснення як коли і чому. Я працюю вчителем французької мови. Про набір волонтерів до лютого чи то березня 2012 ніц не знала. Але саме тоді від міністерства освіти було ініційовано набір вчителів іноземних мов спеціалізованих шкіл у волонтери. Нам це представили як можливість практики мови з автохтонами у вигляді перекладачів чи гідів-перекладачів. Тобто допомагати іноземним гостям тим, що їхньою мовою ми зможемо розповісти про місто, провести екскурсію чи допомогти вирішити якісь побутові питання. Але ж ні. Нас заслали в підземелля)) Тобто в метро. І якось так вийшло, що я цьому навіть рада, зважаючи на ту спеку, яка вже котрий рік мучить бідолашний Київ. Отже, після всіляких тренінгів та екскурсій метрополітеном ми були готові до чергувань. Принаймні я так думала. Допис буже дуже довгим.
в мене є одне улюблене свято — Новий рік.
не знаю чому саме, але для мене це єдине справжнє свято, до якого я дуже сумлінно готуюсь і за провевдення якого завжди переживаю.
ну і звісно всіх хочеться з ним привітати. і цього року як і попередні роки, мої учні теж отримують привітаннячка.
на певний час я доволі сильно випала з он-лайнового життя, бо на нього реально не вистачало сил і часу. так як з певних причин я зараз не лише працюю за двома спеціальностями, а ще й помічник бухгалтера, домогосподарка, медсестра, кур’єр і все це одночасно. зараз канікули і я можу трошки продихнути, тому вирішила таки підсумувати дещо з останніх подій. далі багато тексту : )
не припиняю шокуватись від рівня дебілізму людей, які перебувають в Києві. чи то кияни, чи гості, чи хз хто вони.