Щоденник читача

черговий сезонний звіт про книги. цього разу прочитані взимку.

читати далі →

за останні роки це мабуть найбагатший на прочитане період. тому мабуть і вирішила поділитись : )

читати далі →

обливальний флешмоб був неочікуваним, і малоцікавим, якби не ціль його проведення. маю на увазі українську специфіку. інакше б я відмовилась. а тут книжковий з’явився. і як я можу встояти? гарненько подумавши сформувала щось на кшталт списку. хоч доволі сумбурного і хаотичного.

читати далі →

читаю я дуже повільно. ну принаймні я так думаю. не знаю чому, бо дуже люблю я це діло. може саме тому, щоб розтягувати задоволення : ) але ця зима в мене плідна на читання (для мене теперішньї плідна, в роки студенства звісно по півтори сотні за 4 місяці доводилось, а зараз розбалувалась). маю доволі часу для читання, та і натхнення не бракує. чергую привезені з України книжки, з купленими тут. окремі пости про кожний твір робити не хотілось, тому коротенько підсумково-оглядово

читати далі →

Видимою і невидимою анатомією галицької історії ХХ сторіччя є залізниця: колії, поїзди, станції, перевезення і переїзди.
Цивілізаційному та побутовому виявам цього феномену брати Прохаськи, культуролог та літератор, присвятили свої есе.

читати далі →

трошки незвична для мене книга. ну як незвична? скажімо так — зазвичай я читаю дещо інше))
перша книга Макса Кідрука. що підштовхнуло до прочитання? назва. так назва. в певний період мого життя, в нього увійшли програмісти. та власне і своє особисте життя я з таким пов’язала. тому саме назва. до речі, це вже вдруге. першою книжкою була „Амністія для хакера“ Олексія Волкова (в якій власне мало що про хакерів було, і мало що правдивого))). а тут ще й жанр такий цікавий „технотрилер“.

читати далі →

DSC_3803
16-го лютого в Часописі відбулась презентація книжечки від Оллі Перехрест „Акценти“. починалось все ще в грудні 2012 року

читати далі →

в останні хвилини старого року 2012-го я таки дочитала її. цю книгу я намагалась прочитати весь рік. але постійно щось відривало від неї, наче якась дивна сила. вона дуже груба — більше 800 сторінок.
DSC_3397
але такий папір кльовий, навіть не хотілось її з рук випускати…

!Одразу попереджаю — поради завантажити електронний варіант навіть не намагайтесь давати. В мене є хвороба — я люблю паперові книжки! Маю електронну книгу, але читаю там виключно іноземну літературу, або ту в якій не впевнена чи варто купувати. Не витрачайте свій час : )

згодом я просто поставила собі ультиматум — дочитати до кінця року. перші 200 сторінок йшли дуже важко. хоча і цікаво ж. одразу згадала слова авторки під час виступу на Країні Мрій про те, що перші скількись сотень (забула точно чи 300 чи 400 : ) ) сторінок йдуть важко, а далі дуже легко. так от. перші 200 я мучила 11 з половиною місяців, решту 620 проковтнула за один передноворічний тиждень. отже, Музей покинутих серктів від Оксани Забужко

читати далі →

хочу розповісти про дві збірки поезій від одного знайомого твітерянина з Тернопільщини. зараз він живе і працює в Києві та готується до вступу в аспірантуру. Ярослав — хімік. до того ж знається на коктейлях, музиці та чудово володіє словом. він людина неймовірно приємна та легка в спілкуванні. дуже енергійний та експресивний молодий чоловік.

читати далі →

тут мова йтиме про дві книжки, які купила суто завдяки ілюстраціям до них. але і вміст мене не розчарував.

читати далі →