5 років

от і минув (24 червня) вже маленький ювілейчик — 5 років. підсумки теж маленькі.

підсумки за перший, другий, третій та четвертий роки.

за 5 років, я не припинила:

— сумувати за Україною, Києвом, рідними і друзями
— ненавидіти спеку
— ненавидіти відсутність пралок та наявність климового покриття в аренодованому житлі
— комплексувати через свою англійську із жахливим акцентом (бо практики в мене практично немає 🙁 чекаю, коли мала піде в школу : ))

за 5 років, я:

— майже передумала переїжджати в інший штат (бо з’явились хороші друзі як в нас так і в Даринки і це дуже прив’язує до місця, і тепер я швидше хочу переїхати ближче до них в передмістя Сан Дієго).
— майже закінчила навчання в коледжі (цього року точно вже маю закінчити)
— стала мамою трьох дівчат
— навчилась впевнено їздити на машині, бо за цей рік довелось дуже багато їздити. практика таки головне
— здійснила кілька мрій та бажань глобальних масштабів та навигадувала нових

висновок

немає ідеального місця на світі, є лише часовий проміжок за який ви зможете адапутватись до кожного з них або змінити його на наступне. насправді життя підкидає стільки випробувань та сюрпризів, які кардинально змінюють ваше життя, що планувати це життя іноді дуже складно. з віком я все більше ціную людей в моєму житті, бо то найдорожче, що може бути.

далі буде…