кохання як біг з перешкодами

8.11.2009

Одне з багатьох моїх переконань в цьому житті — якщо ти можеш відповісти на питання „За що/чому ти мене кохаєш?“, то насправді кохання тут нема. Не можна кохати за щось. Це почуття/стан/процес… не можна пояснити причинами чи аргументами.
Хтось кохає багато разів в своєму житті, хтось не кохає ніколи, хтось кохає один раз і до кінця життя, хтось кохає один раз і якщо розчаровується то вже більше не довзволяє собі кохати знову.
Хтось кохає палко і мало, хтось помірно та довго, хтось дуже спокійно проте завжди, хтось кохає довго, але в різні періоди по-різному.
Хтось просто не вміє кохати.
Хтось не кохає, але вважає, що це робить. Або лише каже, що кохає.

Також хочу спростувати кілька стереотипів чи там теорем/гіпотез/і т.п.

Кажуть кохання триває не довше 2-4 років. Далі воно переростає або в ненависть, або в звичку, або просто байдужість. Думаю це лише суха та надто холодна мова науки та прагматичності. Насправді кохання не вмирає ніколи. Хоча погоджуюсь, що це не означає, що кохати можна лише раз. Можна і більше, але щоразу інакше.

Кажуть завжди хтось один з двох кохає більше. Не вірю. Те, що люди не однаково проявляють свої почуття не означає, що хтось кохає менше. Просто всі ми різні, навіть якщо дуже схожі.

Кажуть кохання потрібно перевіряти на міцність/справжність. Перевіряти різними випробуваннями. Ідіотизм, як на мене. Якщо його перевіряють, значить немає довіри. А не буває кохання без взаємної довіри.

Кажуть, що побут вбиває кохання. Не правда. Неготовність до спільного життя вбиває ваші стосунки, але не кохання. І чесно кажучи це люди самі щось там вбивають. Все це вирішується дуже просто — треба вміти розмовляти, слухати, прислухатись та чути. І тоді все можна вирішити. Навіть якщо в процесі розіб’ється пара сервізів)))

Кажуь, що одноманітність вбиває кохання. Тому люди намагаються розбігтись на деякий час, або відпочивати окремо, чи ще там щось. Прихильники цієї думки кажуть, що от якщо рідко бачитесь то ж круто. Кожна зустріч як перша, і довше триває кохання. Маячня!!! Вони просто не жили так довго, або не розлучались на великі періоди часу. Насправді це важко, боляче і страшно.

Кажуть єдине, що може вбити кохання — це зрада. Ні. Це можливо єдине, що ви не зможете пробачити, але кохання на жаль, чи на щастя, воно не вбиває — лише робить дуже боляче. А ну і ще людину може вбити, якщо збочена зрада та слабка людина.

Але…

Вірю, що оці всі випробування, перешкоди, побут, різність між людьми — все це не покращує чи зміцнює кохання, воно загартовує наші душі та серця. Але не покращує. Просто дає нам зрозуміти, що не все так просто в світі та за все в житті треба платити, та за все в світі треба відповідати особисто.

Мій особистий досвід саме такий — кохання з перешкодами. В мене не з самого початку, а лише десь так на 5-6 місяці з’явилось відчуття, що мене переслідують випробування та перешкоди. Тут дві групи поглядів зазвичай в людей. Якщо воно так, то може не варто продовжувати? Та друга — якщо аж так щось заважає, знач варто боротись.
А я не борюсь. Я просто знаю, що це моє і я не віддам. Ми пережили разом стільки всього різного за шкалою важкості, що маю право так казати і вважати. Звичайно відносно всіх світових бід то дрібниці. Як в тому відомому відео, яке певний час ходило нетом. Основною ціллю якого було показати, що є люди, яким дійсно так паскудно в цьому житті, і вони живуть, а в тебе все є і ти ще смієш жалітись?
Ну от я вже навіть не жаліюсь. Ми спільно шукаємо шляхи покращення ситуації.

Закінчити усю цю писанину, яку мені навіяло вже навіть не пам’ятаю що саме чи хто саме подякою.
Хочу подякувати тій людині, про яку власне пишу. Людині, яка змінила мій світ, моє життя, мою долю, мене саму. Він так багато вклав в мій розвиток та те ким я є і ким ще буду. Людині, яка займає напевно рівноцінну сходинку разом з батьками в моєму серці. Тобто ту беззаперечно високу сходинку. (Сподіваюсь мені не доведеться добудовувати ще одну і залишати батьків нижче. Хоча чому сподіваюсь. Я знаю так не буде.) Я хочу подякувати за те, що незважаючи нінащо ми витримали і витримаємо все. Я дякую за те, що є МИ. Кохаю тебе не тому що, не за те що, а кохаю тебе. Тебе всього і такого яким є.

п.с. лишилось побороти проблему з безсонням))) сама засинати швидко я таки не вмію.

Категорії: Те, що на душі | Теґи: , , , ,