цього разу ми прилетіли восени. саме на золоту осінь. я дуже тішилася всім навколо, бо дуже скучила за іншими порами року.
зміни
Здавна я усвідомив, що це ілюзія, коли світ змінюється, а споглядач, скажімо я, скажімо ви, скажімо будь-хто інший, залишається такий самий. Ні, якраз навпаки, споглядач змінюється, і то в гірший бік, неспинно гірший, а світ, світ лишається тим самим. Зміни світу облудні, хтось у нього приходить, хтось із нього йде, не стане одного споглядача, з’явиться інший, але по суті, світ лишається незмінний і неторкнутий, він існує так, що нас споживає і від нас залишає уламки, існує так, що нас знищує.
© Михайло Пантич „Якщо це любов“