наша особлива весна 2018
погода
Ненавиджу хворіти. Мабуть як будь-яка нормальна людина. Не люблю, коли щось в мені не може функціонувати на всі 100 відсотків.
Зараз якусь заразу підхопила чи то в транспорті, чи то учні підкинули. Але відчуття гидкі. Нежить від якого вже пече носа, кашель який не дає спати вночі. Голова розколюється. Голос спотворюється. І стає ще огидніше дивитись на себе в дзеркало.
Особиста статистика пов’язана з роботою доводить, що це не застуда, а таки вірус.
А от учні майже в унісон „А я так люблю хворіти. Сидиш вдома, нічого не робиш. Батьки з тобою панькаються“. От думаю чи то їм бракує батьківської уваги в житті, чи то гіперлінь)))
Тому масово вживаю всіх можливих заходів в боротьбі з хворобою. В мене часу два дні.
Приємно, коли погода ніби розуміє тебе і не дражниться зазиваючи гуляти. А всім своїм їством каже — „Нє! Гуляти не вийде, я тут трошки полюю деревця так що і не суйся сюди, іди лікуй свого носа.“
п.с. А я планувала на ці вихідні прогулянку парком та читання на лавочці. Навіть маршрут склала. Ех…
***
Подорожуючи висипаєшся в будь-яких умовах.
Навіть якщо спав мало і незручно наступного дня в тебе повно сил та енергії для знайомства з новими незвіданими місцями. А на роботу вставати завжди важко, навіть якщо пізніше ніж зазвичай.