останні роки чотири, якщо не більше лише одну книгу на рік я читаю не для навчання чи щось про розвиток дітей. і це книга Макса Кідрука. я давня пошановувачка Макса Кідрука і цю книгу звісно чекала з нетерпінням. тим більше я як раз летіла в Україну і могла купити її фізично, а не як останні роки електронну версію чекати місяців 5 після виходу книги. прочитала її ще в Києві за кілька днів.
цей допис мав бути частиною читанки за зиму. потім за зиму і весну. але не склалось з читанням поза навчальним, тому виходить звіт-соло.
на цей рік собі поставила ціль лише на 12 книжок. бо навчання і маля не дуже лишають часу. але не можу собі відмовити у задоволенні.
так як навесні в мене почалось навчання, то прочитати вдалось дуже мало. а потім я ще й літній семестр взяла, тому й літо не було дуже багатим на читання : ) але що вже є
за останні роки це мабуть найбагатший на прочитане період. тому мабуть і вирішила поділитись : )
читаю я дуже повільно. ну принаймні я так думаю. не знаю чому, бо дуже люблю я це діло. може саме тому, щоб розтягувати задоволення : ) але ця зима в мене плідна на читання (для мене теперішньї плідна, в роки студенства звісно по півтори сотні за 4 місяці доводилось, а зараз розбалувалась). маю доволі часу для читання, та і натхнення не бракує. чергую привезені з України книжки, з купленими тут. окремі пости про кожний твір робити не хотілось, тому коротенько підсумково-оглядово
трошки незвична для мене книга. ну як незвична? скажімо так — зазвичай я читаю дещо інше))
перша книга Макса Кідрука. що підштовхнуло до прочитання? назва. так назва. в певний період мого життя, в нього увійшли програмісти. та власне і своє особисте життя я з таким пов’язала. тому саме назва. до речі, це вже вдруге. першою книжкою була „Амністія для хакера“ Олексія Волкова (в якій власне мало що про хакерів було, і мало що правдивого))). а тут ще й жанр такий цікавий „технотрилер“.