за останні роки це мабуть найбагатший на прочитане період. тому мабуть і вирішила поділитись : )
я дуже „уважний“ блоґер, тому вкотре пропустила День народження власного ж творіння. свій ДН не люблю, то і блоґовий недоповажаю якось. і якби не маленький неприємний інцидент так би і не згадала : ) але wordpress привітав мій бложик поламавши йому коментарі від disqus. чи то disqus сам себе поламав з оновленням. коротше довелось відкотитись до старої версії. (дякую, коханому, що врятував :*)
я картинку в хедері змінила, хоч якась радість : )
за 6 років тут з’явилось 270 дописів (цей не рахую). негусто. але кожен рідний і дуже важливий : )
хоча блоґи давно вже відходять на другий план і вся тусня перейшла в соцмережі, тут мені затишно. сюди заходять мої друзі наче в гості. тут збираються рядочками важливі миті життя. дякую кожному гостю та другу бложика. заходьте ще : )
так це сталось. і ще одна подорожувальна мрія з мого списку здійснилась! ми відвідали Великий Каньйон.
цього жовтня мені пощастило отримати бонусну відпустку, поки коханий чоловік їхав у робоче відрядження. саме так ми потрапили в Місто Гріхів. цей звіт готувався майже два тижні. далі багато світлин та відео.
обливальний флешмоб був неочікуваним, і малоцікавим, якби не ціль його проведення. маю на увазі українську специфіку. інакше б я відмовилась. а тут книжковий з’явився. і як я можу встояти? гарненько подумавши сформувала щось на кшталт списку. хоч доволі сумбурного і хаотичного.
так вже трапилось, що осінь ми теж почали з подорожі. американці дуже хитро організували свої свята. то це перший понеділок місяця, то третя п’ятниця і тому подібне. коротше не переносять з вихідного дня, а просто закріпили свято за буднім днем. от і на перше вересня випав День Праці. на три дні кудись їхати в нас не виходило, організували одноденну подорож. цього разу вибір пав на Санта-Барбару.
вже моє друге літо в Сан-Дієго. так час швидко пролетів…
то ж яке воно було це літо?
відсвяткувати нашу річницю ми вирішили приємно. і спланували подорож. завдяки подрузі Тані (привіт : ) ) я колись дізналась про секвойї, і відтоді хотіла їх побачити. так як я вже водій : ) ми вже могли це здійснити. бо одному важкувато так далеко їхати. отже, розповідь про нашу подорож до Sequoia National Park
ну от і минув перший рік. якось так швидко пролетів, аж не віриться. хоча мабуть вже час звикати, до того що з віком час починає летіти швидше. не так як в дитинстві, коли один день тягнеться наче рік : ) що ж. маленькі підсумки. багато тексту і мало картинок.
не зраджуючи нашій традиції активного відпочинку на вихідних, ми поєднали приємне з корисним. поїхали до улюбленого озера/ставка Повей посмажити мняско, а потім і відробили те мняско непоганим походом в гори. нас спокусливо манив до себе Potato Chip Rock.