ця осінь особлива. така довгоочікувана й така насичена. вона видалась спекотною в усих можливих сенсах : )
звичайно ми завжди хотіли дітей. але я доволі важко адаптувалась до іншої країни та її порядків, що трохи це відкладалось. ну а в кінці 2014 я вже наче налагодила своє тут життя і ми вирішили працювати над розширенням нашої родини в 2015-му. далі довга (реально довга) й детальна розповідь (не хочу ділити на частини, хай буде в одному місці), яка чоловічу аудиторію навряд зацікавить : )
щороку в жовтні в Сан Дієго відбувається авіа-шоу на базі Мірамар.
Є в затоці Сан Дієго острів. Острів Коронадо.
знов забула. якби не Христя то ще б нескоро й згадала.
так як навесні в мене почалось навчання, то прочитати вдалось дуже мало. а потім я ще й літній семестр взяла, тому й літо не було дуже багатим на читання : ) але що вже є
черговий сезонний звіт, про чергове літо.
вже два роки пролетіло. і я тільки починаю звикати. принаймні змирилась з думкою. спробую трошки підсумувати враження в порівнянні з першим роком.
в зимовому звіті я вже згадувала про своє навчання в коледжі. от перший семестр закінчився і я можу вже повноцінні враження сформулювати в тексті.
друга подорожувальна мрія зі списку — Портленд, що у штаті Орегон. мрія недавня, бо раніше про це місто я нічого не знала. але який же чудовий сюрприз мене чекав там.