от і осінь закінчується. хоча тут вона в кінці грудня чомусь закінчується, майже перед католицьким Різдвом. а в мене як вже звикла буде : )
США
так це сталось. і ще одна подорожувальна мрія з мого списку здійснилась! ми відвідали Великий Каньйон.
цього жовтня мені пощастило отримати бонусну відпустку, поки коханий чоловік їхав у робоче відрядження. саме так ми потрапили в Місто Гріхів. цей звіт готувався майже два тижні. далі багато світлин та відео.
так вже трапилось, що осінь ми теж почали з подорожі. американці дуже хитро організували свої свята. то це перший понеділок місяця, то третя п’ятниця і тому подібне. коротше не переносять з вихідного дня, а просто закріпили свято за буднім днем. от і на перше вересня випав День Праці. на три дні кудись їхати в нас не виходило, організували одноденну подорож. цього разу вибір пав на Санта-Барбару.
вже моє друге літо в Сан-Дієго. так час швидко пролетів…
то ж яке воно було це літо?
відсвяткувати нашу річницю ми вирішили приємно. і спланували подорож. завдяки подрузі Тані (привіт : ) ) я колись дізналась про секвойї, і відтоді хотіла їх побачити. так як я вже водій : ) ми вже могли це здійснити. бо одному важкувато так далеко їхати. отже, розповідь про нашу подорож до Sequoia National Park
ну от і минув перший рік. якось так швидко пролетів, аж не віриться. хоча мабуть вже час звикати, до того що з віком час починає летіти швидше. не так як в дитинстві, коли один день тягнеться наче рік : ) що ж. маленькі підсумки. багато тексту і мало картинок.
не зраджуючи нашій традиції активного відпочинку на вихідних, ми поєднали приємне з корисним. поїхали до улюбленого озера/ставка Повей посмажити мняско, а потім і відробили те мняско непоганим походом в гори. нас спокусливо манив до себе Potato Chip Rock.
Каліфорнія багата на різноманітні природні дива. тут можна знайти навіть сніжні вершини, якщо постаратись добряче. та цього разу нас чекали місця спекотні, гористі та малорослинні. поки ще не зовсім пекло, таки наважились відвідати Joshua Tree National Park.
в дитинстві в мене звісно був велосипед. спочатку триколісний, потім двоколісний дитячий. але років у 10 я з нього звісно виросла і його віддали сусідському хлопчику, а мені пообіцяли більший придбати. та так і не судилось. я довго ображалась, потім забула. бо у дворі в когось завжди можна було позичити і покататись. але іноді жартівливо батьків дражню, що обманули дитину : ) хоча розумію які тоді були часи і не до велосипеда якось, коли не знаєш чим родину годувати. та годі про сумне. мрії збуваються!