Цитатник

от позичила в доброї знайомої дівчинки і собі в цитатник гарного вірша.

Сповідь у тронній залі

Королева – се інша.А я вже давно поза грою.
Моє щастя з тобою – реальне. Як Західний полюс.
У любові цвітуть, а я стала від смутку старою,
у любові літають, а я тільки втратила волю.
Королева – се мудра:кохає за Фройдом і Юнгом,
не сумує сама, таємниць не звіряє нікому…
Королеві не страшно навіки зостатися другом,
їй лише милосердя твоє — як крига за комір.
Королева помилує швидше, ніж здасться на милість,
не зміняє яскравого сонця на димне багаття.
Королева – се горда. Я бути такою стомилась,
я слабка і звичайна. І схожих на мене багато.
Королева – се доля. Вона не буває типова.
Світ їй сонце поклав на чоло і грозою озброїв.
Королева – нещасна, бо світ їй шкодує любови,
королева – се вирок. Се я. Але вже – поза грою.

© Надія Пішаківська

хочу розповісти про дві збірки поезій від одного знайомого твітерянина з Тернопільщини. зараз він живе і працює в Києві та готується до вступу в аспірантуру. Ярослав — хімік. до того ж знається на коктейлях, музиці та чудово володіє словом. він людина неймовірно приємна та легка в спілкуванні. дуже енергійний та експресивний молодий чоловік.

читати далі →

кілька слів та вражень від двох книжок цього місяця: „Теплі історії до кави“ Надійки Гербіш та „Замок в Піренеях“ Юстейна Ґордера.

читати далі →

„Це книга про чоловіків і жінок, про звірят і птахів, а також про рослини, вітер, кольори, звуки, запахи та інші Господні дари. Коротше, про ТАКЕ.“

Таким текстом починається книжка. В ній 33 маленьких оповідання/розповіді/частинки/ессеїв. Важко визначити як саме це назвати. Але в кожному є щось важливе і до болю знайоме. Те, що вертілося у вашій голові чи підсвідомості, але не виривалось на волю. А тут це зібрано до купи. Такі прості й очевидні речі, такі важливі засади нашого життя. В своїй манері, в своєму баченні, але якось надто близько до моєї хвилі. Читати, якщо вам раптом захотілось подумати про життя, любов, світло, жінок чи чоловіків, загалом про ТАКЕ : )

читати далі →

— Я запаху калини не люблю.
— Та що ти! — засміялась Бора. — Калина пахне чоловіком. Трохи шкарпетками, трохи спермою, трохи чимось невловимим, що не піддається визначенню.
© Галина Вдовиченко „Бора“

Прочитала. Захвату нуль. Читалось надзвичайно важко і довго. Але я таки себе змусила.
В кінці трохи поревіла, згадуючи події не такі далекі, але важливі для мене і моїх друзів. Але не більше. Вирок: Ліна Костенко — поетеса, а не прозаїк.

п.с. занотоване під час читання:

— Я гидую суспільством, — сказала дружина. — Воно тупе й жорстоке. Воно посттоталітарне, постгеноцидне. І постлюдське.

Головне для публічного політика — вміти з гідністю втертися.

Якщо жiнцi обрiзати її крила малi
То вона полетить, але вже на мітлi

віршик одного директора школи, невідомого мені розказаний завучем сьогодні))

А если бы он…

– А если бы он вернулся опять,

Что ему я сказать бы могла?

– Что я ждала, я хотела ждать

Пока не умерла.

– А если б он заговорил со мной

Не узнав моего лица?

– Вы стать могли бы ему сестрой,

Он, наверно, страдает сам.

– А если он спросит, где Вы, тогда
Какие нужны слова?

– Отдайте мое золотое кольцо

И не нужны никакие слова.

– А если бы он спросил, почему

Ваш дом опустел теперь?

– Погасший очаг покажите ему

Открытую настежь дверь

– Тогда спросить бы ему осталось

О Вашем последнем дне.

– Скажите, скажите, что я улыбалась,

Чтоб не плакал он обо мне

– А если бы он вернулся опять,

Что б ему я сказать могла?

– Что я ждала, я хотела ждать

Пока не умерла…

© Мельница

Земля хитнулась і зійшла з орбіти.
Розтанула Вкраїна уві млі.
Іще одну ілюзію розбито.
Побільшало зневіри на землі.

Будинки наче пилом припадають,
І десь кричать високо вдалині,
Із вирію вернувшись, – відлітають
Нікому не потрібні журавлі…

В країні – знову лайка до нестями.
Орач цинічно кида плуг і поле.
…Аж хочеться летіти з журавлями
Й сюди не повертатися ніколи.

Та рід мій не із зрадників-іуд, –
Мій біль, і щастя, й доля моя – тут.
Хай ті, хто горло рве за ласими шматками,
Летять із України з журавлями.

© Сашко Лаврентьєв

п.с. текст взято звідси

В сучасній Україні світле майбутнє існує тільки для тих, хто має темне минуле… © Микола Сухомлин