от і минуло вже майже 6 місяців мого американського життя. хоча менше 6. бо з дуже сумної причини довелось змінити плани і їхати на Батьківщину значно раніше ніж планувалось. та нема лиха без щастя. і друзів побачила, і серце заспокоїла (бо ми вже не здалеку вболіваємо за долю України, а можемо долучитись до її творення безпосередньо), і зима моя таки буде зі снігом та морозом. далі таки трошки звіту за останні місяці та трошки про відвідини України
вперше побачивши цей величезний корабель мені захотілось на нього потрапити. і виявилось це музей і туди дійсно можна потрапити. і для відвідування доступні практично всі приміщення, окрім нечислених винятків. і навіть в літачках можна полазяти. так на ньому літачки, це авіаносець — USS Midway
є тут чудове місце для прогулянок — Старе Місто (Old Town). це райончик Сан Дієго в якому знаходиться й історичний парк з тою ж назвою. місце цікаве та дуже гарне. тут вам і розваги, і сувеніри, і історія, і портали в Ingress похакати (для тих хто в темі) : )
один з пляжів Сан Дієго знаходиться в Pacicfic Beach. так називається частина Сан Дієго.
спочатку поїхали туди просто погуляти без купання. але згодом повернулись і на поплавати (якщо стрибання на хвилях та однохвилинні пропливи в паузах можна назвати „попалавти“).
світлин майже немає, бо знімала я відео. але ось кілька з телефона є : )
тут зараз буде мало тексту і багато картинок. маленький звіт про прогулянку місцевими пагорбами. цього разу це був природній парк Блек Маунтейн, що був недалеко від нашої попередньої квартири. подібних „парків“ тут доволі багато. це такі нерівні доріжки для прогулянок пішки, пробіжок чи катання на велосипедах.
от і пролетіли вже аж три місяці. минуло три місяці нового життя і процес навчання та звикання до нього триває. хоча я досі домогосподарка, бо досі без документів і дозволів на роботу, вільного часу вдень знайти важкувато. а ввечері його хочеться проводити не за монітором лептопа так точно. далі буде багато слів, якщо ви не готові до такого, краще не починати : )
мені завжди було цікаво як називають люди свої wifi точки. в ресторанчиках чи готелях все просто і банально. а от домашні це вже цікавіше. прослідкувала за тим, що є в мене було поряд в Києві і є зараз в Сан Дієго. отакі здобутки : )
покищо мої буденні прогулянки дуже нерізноманітні. можу прогулятись в ближні магазини (це 20 хв пішки) або проїхатись десь далі вже автобусом. також ходжу у всякі нудні місця бюрократичні, бо так треба. у вихідні простіше. разом можна вже планувати щось цікаве. та і веселіше гуляти вдвох : )
отже, минув місяць в новій країні. не так багато, але і багато водночас. хочеться якісь підсумки хоч і маленькі, але підвести.
хочу трошки розповісти як то воно тут робиться. є спеціальна установа (чи то відомство чи що воно там ще, зветься Assessor/Recorder/County Clerk), яка займається (в тому числі) одруженнями. кілька офісів в Сан Дієго (думаю в інших містах так само, залежно від населеності). перед тим як одружитись, треба отримати ліцензію на шлюб. телефонуєте і призначаєте зустріч. приходите з документами, заповненими формами та грошима (на відміну від магазинів, тут вигідніше таки готівкою платити, бо з картки комісію знімають). отримуєте номерочок і чекаєте своєї черги. треба сплатити певну суму (там різні нюанси міняють суму. є навіть конфіденційний шлюб : ) ) і залежно від ваших планів діяти далі.