наша подорож Орегоном і трошки Каліфорнією
захотілось у відпустку. останні півтора роки були дуже непростими і виснажливими. і в мене з’явилась потреба тікати до природи, дивитись на гори, обіймати дерева та гладити травичку. коротше кажучи — відновити рівновагу в собі. подорожувати було вирішено машиною. ми вже мали подібний досвід два роки тому. оцінили наші сили і зупинились на Орегоні. в інші боки від Каліфорнії занадто спекотно влітку. пошукали, поопитували знайомих і друзів і склали план, забронювали готелі і в дорогу. далі короткий звіт та трошки фото-відео.
наш маршрут: Оушнсайд — Сан Хозе (Каліфорнія) — Кламет-Фоллс (Орегон) — Крейтер-Лейк (національний парк) – Юджин (Орегон) — Портленд (Орегон) — Флоренс (Орегон) — Кресент-Сіті (Каліфорнія) — Сакраменто (Каліфорнія) — Оушнсайд і багато проміжних зупинок на цікаві місця.
День 1
перший переїзд в нас мав бути довгим (Оушнсайд — Сан Хозе) і через ЛА. тому я подужала і таки встала дуже рано щоб виїхати о 8й з дому. і ми легко проскочили найважчий проміжок та їхали спокійно далі. все йшло доволі добре. зупинки на рест еріях (туалет, розім’яти ноги) та на обід-каву. згадуючи минулу подорож і ті полуниці, які дивом вихопили в Пасо Роблес, вирішила таки зупинитись і взяти трохи. і не пошкодувала. 
це були найсмічнші полуниці за багато років. навіть ліпші за згадані вище. ми купили їх проїжджаючи Гілрой. я чула, що пахне скрізь часником, але не уявляла наскільки сильний той аромат : ) доїхали до Сан Хозе вкладаючись в наш план, навіть трошки раніше. заселились в готель, видихнули і поїхали зустрітися з друзями. дуже душевно провели вечір. шкода, що мало. наступного разу треба закладати більше часу на такі приємнощі. дякую, братику, за нашу зустріч.
День 2
раненько встали, поснідали і виселились. нас чекала далека дорога, тому багато часу ми не мали. прогулялись у рекомендованому трояндовому садочку. але певно краще туди хоч на місяць раніше, бо майже все відцвіло. проте місце дуже приємне і гарне. 
далі нас чекав ще один довгий переїзд (Сан Хозе — Кламет-Фоллс). дорога дуже гарна. це гора Шаста — потенційно активний вулкан. ми її об’їхали майже з усіх боків поки рухались в напрямку Орегону. 
щодалі їхали, то ставало більше лісів та гір. все навколо зеленішало за вікном. ввечері ми вже заїхали в Орегон. маленьке містечко з прекрасним озером і нарешті прохолодною. 
вечеря в парку, дітям майданчик, мені трава і дерева (нормальні дерева, а не пальми). з цього дня розпочали традицію їсти перед сном морозиво. така маленька компенсація дітям за те, що витримують дорогу з батьками, яким припекло в подорож їхати : )
День 3
традиційно ранній підйом, сніданок і одна з головних цілей подорожі — Озеро Крейтер (Crater Lake). озеро утворилося в кратері вулкана, який вивергнувся більше 7000 років тому. воно наповнюється за рахунок дощів та снігу, ніякі річки туди не мають доступу. тому має чисту воду і неймовірний синій колір. 
воно є частиною національного парку і однією з найвідоміших цікавинок Орегону. навколо озера ліс, яким ми добре прогулялись. дітям видали заздалегідь приготовані компаси і біноклі, щоб веселіше йшлось : ) (за кольором бінокля можна визначити улюблені кольори дівчат) 
об’їхали всі доступні оглядові місця. бо частина парку досі не відкрита після зими. навіть бачили сніг, хоча температура повітря була +20-22. 
дівчата добре тримались, але останні кілька зупинок вже відмовились виходити з машини і більше не хотіли ”знов дивитись на те саме озеро„. (отак буває, коли просимо когось сфотографувати. штатив був в машині, але там він і лишася. це був єдиний кадр, то хай вже лишається на згадку) 
це вже фотографували самі себе по-черзі
електрику в той день вирубило тому нічого не працювало, то ж навіть магнітика не змогли купити.
сам ліс мені дуже нагадав Карпати. якщо відкинути озеро та асфальтовані дороги, то місцями чисто Карпатські ліси.
вирушили далі і ввечері вже були в Юджині. повечеряли, вигуляли дітей на майданчику, взяли дітям морозиво собі місцевого сидру і заселились в готель.
День 4
після сніданку вирішили трохи змінити плани і вирушили одразу у Портленд. там нас чекав гарнезний водоспад Multnomah Falls і страшенна спека. 
вирішили ховатися від неї в Японському саду. дуже гарне місце і діти були в захваті. 
(ще раз ризикнули і попросили нас сфотографувати) 
далі ми планували прогулятись центром Портленда, але це було вище наших сил (температура під +40 надворі) і поїхали охолоджуватись в готель.
День 5
з цього дня ми почали наш шлях в зворотньому напрямку. тільки поверталися ми узбережжям. це був довгий, проте дуже мальовничий переїзд. і головне прохолодний : ) їхали і зупинялись в цікавих місцях, яких узбережжям просто неймовірна кількість. пляж в тумані Cannon Beach. 
скелі понад океаном. 
чудова прогулянка стежкою до величезного кедра. весь маршрут викладений дошками понад стежкою серед лісу. дітям забава там бігати, нам спокійно, бо безпечно і чисто. і головне нікуди не дінуться. навколо казкові хащі, величезні лопухи та дерева. свіже прохолодне і дуже запашне повітря 
зупинка на ночівлю у містечку Флоренція. де температура була близько +18 і накрапав дощик.
День 6
ранок почали прогулянкою Орегонськими дюнами. 
тут трохи не врахували масштаби і наявність комарів. просто за дюнами виявився маленьких лісочок зі стадами комарів. а після лісочку ми вийшли до узбережжя океану. там осягнули довжину маршруту і що ми його не подужаємо з дітьми і повернулись тим же шляхом назад. тому я була дуже зла, коли довелось дертись вгору з’їжджаючи по тому піску. ще й зрозуміла, що мені на насутний раз потрібне інше взуття для таких походів. витрусили весь пісок з себе і дівчат, я видихнула та продовжили шлях узбережжям. 
смачно пообідали в малесенькому ресторанчику десь напівшляху в містечку Порт-Орфорд, де здувало вітром з ніг. і перед тим як залишити територію Орегону ми заїхали помилуватися секвоями (The Oregon Redwoods Trail). шлях до початку доріжки був непростий і я дійсно трохи налякалась. дорога розбита, вузька, серед дерев над урвищами. один раз в нас мало не влетів пікап. я навіть не знімала ту дорогу, бо вчепилась в машину. в нас все ж таки не для таких доріг машинка. та прогулянка була дуже гарна. і дівчата дуже легко її подужали. були ми там відносно пізно, то ж кількох людей зустіли аж коли виходили з лісу. тому назад виїхали відносно спокійно. 
ночували ми вже в Каліфорнії, в містечку Кресент-Сіті. це був найкращий готель з усих цього разу. мали аж три ліжка і величезну кімнату. дівчатам було де розгулятись і комфортніше спати. та й температура повітря була чудова +16-18. в номері навіть не було кондиціонера : )
День 7
зранку ми встали дуже рано бо хотіли ще заїхати до Каліфорнійських редвудів (секвой).
та й це була субота, то ж туристів очікувалось більше. тому ми економили час та мали нагоду прогулятись майже порожніми стежками серед дерев-велетнів.
цього разу нас навіть вдало сфотографували : )
а далі довгий шлях до Сакраменто. температура активно піднімалась і часом сягала +45 
Сакараменто був пекельно спекотним. навіть вночі повітря було гаряче. тут ми зустрілись з друзями, і весь вечір просиділи в охолоджуваному готелі.
День 8
пробіглись зранку центром столиці Каліфорнії, поки можна було дихати взагалі. (виявилось, що знайти туалет в центрі зранку практично неможливо. все ще зачинене, публічних не знайшли.) 
відвідали чудовий музей залізниці. 
пообідали і в дорогу додому. це був найдовший переїзд, бо ми ще й застрягли в ЛА через аварію на трасі.
висновки-підсумки
— цього разу подорож була довшою і на більші відстані. переїзди машиною довші і відповідно давались дітям нелегко. я їх розважала як могла, але Мира давала нам жару. треба на наступний раз ще більше різноманітних розваг, бо їй треба частіше змінювати діяльність.
— я зробила висновки з попереднього роуд-тріпу і зібрала з собою багато усього потрібного, що влізало тільки в багажник. цього разу навіть швабру з одноразовими серветками. і вона навіть згодилась один раз. ми ходимо босі, а підлога була страшенно брудна в одному з готелів. не врахувала я тільки один момент — щоденні змінити готелю. речі то в багажник накидати легко, але тягати туди-сюди, коли воно по різних торбах дуже незручно. наступного разу то буде ще одна валіза на ту всю дрібноту. ще був недолік пакування. я то маю купу таких торбиночок в які компактно можна скласти одяг. єдине, що вони всі однакові. на майбутнє треба продумати систему маркування. бо щоб знайти футболку чи шорти комусь з дівчат то треба всі повідкривати щоб знайти.
— ще наступного разу таки трошки сумлінніше обиратимемо готелі, бо деякі були дуже лячні.
—Олег гарно спланував маршрут на кожен день і врахував багато наших (точніше дитячих) певних забаганок. ми розрахували приблизно важкість переїздів, особливо в зворотньому напрямку і довго рухали місця зупинок. єдине, що трошки погодні умови нам наламали плани. ми відкинули один з пунктів щоб довше побути в Портленді, але там була така спека, що прогулянка набережною і центром відмінилась, бо неможливо було то витримати. це єдине мене дуже засмутило, бо ніжно люблю це місто.
— машина після подорожі дууууууже загажена рештками збитих комах. ледве відмили їх. ще було щось, що і мийка не взяла і довелось спеціальними засобами віддирати. на заправках в Орегоні завжди були спеціальні щітки для скла. бо постійно забруднюється. тому багато відео з подорожі страждали від цього. до речі, сам машину не заправиш там. лише робітник заправки то робить. ми перед поїздкою вичитали, що це вже змінилось але ні. на якійсь зі заправок Олегу сказали, що то тільки в дуже маленьких містечках. ця заправка була в дуже маленькому, не знаю куди вже менше має бути : )
— найважче подорож давалась Мирі. так довго всидіти на місці для неї просто нестерпно. вона починала зачіпати сестер і я не сильно могла на це вплинути. ну ніяк її не локалізувати в машині на 5 місць. часом і в мене здавали нерви та уривався терпець. не сподобалось мені сваритись. думаю як навчаться і менші гарно читати, то буде легше.
— та загалом це було круто! дуже гарний Орегон! якби не певні обставини то можна було б ще тиждень покатати. мені дууууже сполобалось. вже маємо плани на іншу подорож : )