3 роки

ну от і вже три роки минуло. цікаво що ж цього разу змінилось в порівнянні з першим та другим роком : )

що мені не подобається чи засмучує

тут нового нічого не з’явилось. те саме незадоволення житлом, пранням, віддаленістю від України, системою медстрахування та кліматом : )
особливо сильно попсувала мені нерви ця система медстрахування під час вагітності

що мені подобається, вдалось і робить мене щасливою

1. коледж мені подобається вчитись тут в коледжі. незвично, іноді надто напряжно-нудно, але в більшості цікаво. подобається підхід до викладання, ставлення до студентів, скільки всього доступно студентам навіть найпростішого community college. найбільше мені подобається можливість вчитись з дому, яку я оцінила під після пологів. бо з маленькою дитиною це шикарний вихід з ситуації. якби треба було їздити я б мабуть робила перерву в навчанні. тому ці он-лайн курси мене дуже рятують. тим більше, що осінній та весняний семестри взагалі не треба було їздити в коледж. навіть екзамени он-лайнові були.
2. ставлення до дітей та батьків з дітьми я народилась і виросла в країні, в якій більшсть населення скривлює пику, коли бачить маму з дитиною в громадському траспорті. я вже мовчу про потяги чи літаки. так дітки часто створюють звуковий дискомфорт. але ж то діти. звісно я теж людина, і я не кайфую від звуку дитячого плачу чи ору. але я завжди ставилась до цього з розумінням. всі ми були такими дітьми. досі як читаю „навіщо ви їздите з малими дітьми в траспорті/літаку/потязі? ви відбиваєте бажання мати дітей!“ трошки прифігіваю. особливо якщо це пишуть дівчата. якщо вас така дрібниця відлякує від материнства/батьківства, що ж з вами буде, коли у вас ця дитина буде цілодобово і своя : ) чому хропунам не пропонують викупати все купе в потязі чи не літати в літаку? або власникам дуже ароматних шкарпеток? я тут зупинюсь, бо можу розійтись надовго : )
коротше я про те, що тут ставляться до діток дуже турботливо і навіть більше. і до батьків з дітками теж. малюків оберігають від будь-чого, що може їм завадити. особи жіночої статі просто тануть при вигляді малятка, а якщо малятко плаче дуже співчутливо дивляться на дитину і кажуть підбадьорливі слова. чоловіки не відстають. нікому навіть в голову не приходить радити сидіти з дитиною вдома і не сміти показуватись серед людей. з дітьми подорожують, ходять в музеї, ресторани, магазини, кіно… з ними живуть звичним життям. найбільше мені подобається як дітки реагують на ще менших діток. це така милість, що я мало не плачу щоразу.
3. в продовження теми дітей — мені сподобалось тут народжувати. хоча й медстрахування тут надто складна й нервозатратна штука, але сама медицина не викрикає претензій (в мене принаймні). за цей рік я стала мамою і це найбільша радість : ) я вже не маленька дівчинка, звісно я знала теоретично як все відбувається. звісно дівчат з досвідом розпитувала. хтось відверто розповів, хтось загадково лякав. але я розуміла, що це буде непросто, боляче і довго : ) тому велика подяка моєму Олегу, що не покинув мене одну налякану і був весь час зі мною. я чула багато страшних і не дуже історій. всі їх об’єднувало ставлення до жінки в такий дуже важливий і чутливий для неї час. ставлення зверхнє, іноді байдуже, іноді грубе, іноді просто жорстоке та скотське. але все це, на жаль, в рідній Україні. тут все було як має бути. головне ти і твоє малятко, решту зроблять за вас. не сварять, не лякають, і тим більше не принижують. в даний момент ти герой і твориш диво.

просто спостереження

• ця зима та весна були прекрасні. після пекельної осені особливо прекрасні. може там десь читають мій блоґ? : ) але температура ідеальна, не вище 24. багато дощів, а отже прохолоди, зелені й свіжості.
• вперше до нас приїхали мої батьки. для них це було непросто, але стало однією з найбільших пригод в житті. не все було так як я сподівалась, але на відсотків 70 десь потягне : )
• мамство це ще краще, ніж я думала. те за що переживала виявилось просто, те що уявляла просто виявилось несподівано складним. але найважче було і є зовсім з неочікуваного боку. але я все одно вже хочу ще діток : ) думаю з часом я окремо напишу про свої очікування та реальність, і головне про висновки впершемамства: )
• мені здається я змирилась, що я так далеко і що не зможу щороку бувати на Батьківщині. на жаль це таки дуже дороге задоволення.
• за цей рік ми так нікуди глобально і не подорожували. все околицями між Лос Анжелесом та Сан Дієго.
• цього року вже отримала постійну грінкарту і нарешті можу забути про цей вид бюрократії в моєму життя на довгий час.

але загалом це був хороший рік, щасливий : ) і ще це наш 9-ий рік разом