Дарина. місяць четвертий

зміни за місяць.

сон

знов все змінюється. головна зміна — Дарина почала спати у візочку на прогулянках майже щодня (але наступного дня після цього запису почала знов вередувати, певно велика кількість вигулюючих пробуджувала в ній вередулю). на жаль, перед тим як заснути вона гірко плаче або ниє. але просто так оп і заснула поки не виходить. я намагаюсь не брати на руки, щоб вчилась сама засинати. ну але якщо вже не просто ниття капризулі, а реально плаче то здаюсь.
і найголовніше — почала спати в ліжечку, навіть вночі. тільки в куточку і впоперек : ) вдень спала гарненько, але на другий тиждень перебування моїх батьків і це поламалось. спати не припинила. просто менше і в інший час. але то певно через часті поїздки в сонний час, що було незвичним для неї. головний секрет з ліжечком — спати на пузі. так тіпа небезпечно, але голову вона вже тримає, перевертатись вміє. тому має бути норм. сон на спині схоже викликає в неї паніку і невдоволення. може того і візочок вона недолюблює, там на пузі ну ніяк.

режим

тут теж зміни. одного вечора мені просто шкода стало будити її, вирішила лягти хоч годинку поспати, а там вона б прокинулась вже сама. прокинулась вона аж о 6 ранку : ) так ми почали міняти режим. і більш-менш стабільий. але далекі прогулянки вносили корективи. та і наявність ще двох людей в хаті, які постійно хотіли її тягати і мацати : )

розміри

росте дівчинка добре. вже одяг на 3-6 місяців носить. особливо піжамки. в неї схоже довгі ніжки для стандартних для її віку піжамок. і вагу набирає.
відвідали лікаря: зріст 60 см, вага 5.5 кг

я – мама

— спати вдень я так і не навчилась, зато засинати серед ночі й під ранок вмію вже професійно : ) а і ще стала раніше лягати спати. бо мала часто засинає о 21-22 і спить до 4-5 ранку. то щоб виспатись хоч трошки о 23й намагаюсь вже бути в ліжку.
— досі відчуваю страх віддати малу комусь в руки окрім Олега

(навіть якщо то її бабусі-дідусі). в мене починають в голові бігати страшні малюнки одразу. це неприємне відчуття. я борюсь з ним. але довго без мене вона поки не витримує, тому аж так довго боротись не доводиться : )
— вводять шок питання а-ля ”а як її тримати?„ ”а чого вона плаче?„ ”а чого вона не спить/спить?„ „а чому вона не їсть/знов їсть?“ від тих хто регулярно мене повчав і повчає щодо догляду за дитиною. якщо такі досвідчені ставлять такі питання, то мені страшно. це ж елементарно і не обов’язково мати дитину для цього. тримати щоб не впала. плаче бо хоче їсти/спати/заміни підгузка/до мами/щоб не болів животик чи ще щось що може в малятка боліти. спить чи не спить бо так хоче. їсть чи не їсть бо так хоче.

інше різне нове

— хапає вже за волосся та різні виступаючі частини мого обличчя і не тільки. почала всякі цацьки в рота тягти : )
— знає де її їжа і як вона звільняється з оков моєї мамо-майки. але розстібати ще не навчилась, лише хапає в місті застібки й наполегливо тягне й мичить та прицмокує.
— кулак запихає мало не по лікоть : ) і почала окремі пальці пхати. схоже вже треба готуватись до зубів.
— як результат попереднього — дуже слиниться. так, що іноді доводиться навіть кілька разів перевдягати. особливо якщо до того додастся кілька зригувань. я сподіваюсь як життя ввійде у звичний режим це мине. бо зараз неможливо її відібрати у батьків, її розтрясає і як результат — довелось придбати більше одягу : ) спавжня фіфа змінює наряди по 3-4 рази на день 😀
— намагається повзти. ногами вона вже давно упирається, але толку з того не багато. а це вже дупцю піднімає, але вона важка і завалюється. та от за кілька днів до цього допису вона реально почала повзти. повільно, важко, недалеко, але повзти.

— активно балакає дитячою мовою. здебільшого голосними. але іноді проскакує „ма“ та „нє“
— любить з татом дивитись технічні подкасти з дядьком Лео (Leo Laporte)

— дитина дуже дружня, всім усміхається і йде на ручки й чемно там лишається з надією повернення до мами чи тата. лишається поки терпець не уривається. тоді вже голосно вимагає щоб вернули туди де взяли : )
— з отою штукою з вісюльками грається специфічно. спочатку таки бавиться вісюльками, а згодом починає просто совати всю конструкцію. підозрюю, що вона намагається від неї відштовхуватись щоб повзти, але вона надто легка для цього.

— вже кілька разів вставала сама щоб сісти. не з горизонтального положення звісно, а з нахиленого (я її іноді біля себе кладу на подушку під нахилом, щоб бачила що роблю, або на ногах теж під нахилом.). отак один раз не помітила і вона носом бумцнулась в диван. але видно не боляче, бо не ревла : )