зима 2015-2016

чергова безсніжна каліфорнійська зима : )

навчальне

осінній семестр закінчила не дуже вдало. більше не відмінниця : ) але не завалила то все і це головне.
мала цілий місяць канікул. що мені було дуже потрібно зважаючи на родинні обставини : )
а в кінці січня почався весняний семестр. один предмет одразу, інший скорочений курс з кінця березня. воно навіть на краще, бо зараз ще не дуже просто знайти вільний час.
зараз я вчу Health101 – це така суміш БЖД, Медичної підготовки, Психології і ще чогось. дуже цікаво насправді. подобаються практичні завдання. певні нюанси дратують, але то дрібниці. загалом багато корисного та цікавого. от так дізналась, що мій реальний вік 26, а не 33 : )

аварійне-інцидентне

вже один раз мали маленькі сантехнічні пригоди, але про них не писала, бо все дуже швидко та легко вирішилось. сусід дуже оперативно все владнав. а цього разу мали пригоди вже із сусідами зверху. одного раннього ранку ми прокинулись не від плачу доці, а від того, що чули крапання. думали у ванній. а ні. виявилось крапало в коридорі. зі світильника. ну що могли витерли з того килима клятого, підставили таз і пішов Олег говорити з сусідами. він прийшов глянути. коли зайшов вже не крапало, бо душ то вже не працював в них. ну він сказав, що в них все ок і пішов. так повторювалось кілька днів. звісно ми нашому хазяїну квартити повідомили. він попросив телефон тих сусдів дізнатись, щоб домовитись з сантехніками і все таке. але скільки Олег не ходив вони не реагували. записки лишали ніякої реакції. коротше ігнорили нас. одного вечора почули страшне грюкання. наступного ранку вже було сухо. до нас таки прийшли все перевірити. і сантехнік, і хазяїн. від килима вже почало штиняти. але ж цю заразу не піднімеш, не винесеш, не помиєш. зрештою сантехнік нажалівся на завдані збитки, хазяїн напряг хазяїна верхньої квартири. всі дуже переймались, бо в нас мала дитина. і наступного дня в нас вже була служба чистки килимів. висмоктали рідину, висушили та вичистили. приємно, коли все приємно закінчується. а сусіди таки виявились стрьомними та не дуже люб’язними : )
ще восени на лептопі почала здавати батарея. я в принципі його останнім часом не сильно тягала та вирішила заміну відкласти до канікул. бо навчання он-лайове і я не могла надовго позбутись свого навчального інструменту. але десь за два-три тижні до закінчення семестру вона вмера остаточно і працював лептоп лише з підключеною зарядкою. семестр закінчився і я чекала поки пройде Різдво щоб здати його на ремонт. але він вирішив, що чекати він більше вже не хоче : ) чудового недільного дня він просто надувся : ) ну що робити. схопили та поїхали до „лікарів“ : ) я вже налаштувалась на тижні два без нього. але на наше з Олегом здивування все зробили за півтори години. якби знали то б давно це зробили. приємним бонусом було і відновлення дієздатності тачпеда. схоже батарея по-троху здувалась і тисла на тачпед, що робило роботу з ним дуже напруженою : ) ну тепер мій металевий друг як новенький.

кліматичне

після пекельної осені в Сан Дієго прийшла доволі прохолодна зима. як для місцевих, то мабуть сувора зима : ) з трьох зим, які я тут провела ця найхолодніша. а ще зима дуже багата на дощі. не просто дощі, а справжні бурі. був дощ з градом. був дощ з грозою. було попередження про торнадо навіть, але так і не дійшло до берега. заливало дуже сильно. затоплені й зруйновані будинки, завалені дерева й дахи парковок. стопори на дорогах. коротше води дало небо багато, сподіваюсь засуха цього року нам не загрожує.

святкувальне

свята цього року були якісь дуже ліниві. тобто я забила на святковий стіл, бо якось не вистачило сил. і хотілось просто спокою. навіть шампанського не було на Новий рік : ) була ялинка, було вже традиційне фото під ялинкою

був кіномарафон колосвяткових фільмів. а головне була звичнайна спокійна домашня родинна атмосфера. і якось навіть не шкода : ) наступного року я надолужу.
свій День народження теж відсвяткувала скромненько, без шикарного столу : ) але таки спокусилась Оліним дописом і подужала забацати тірамісу : )
і трошечки винця собі дозволила. дуже вже захотілось.

прогулянкове

на зиму в нас випали перші місяці життя донечки, то наші прогулянки були дуже короткими й не дуже віддаленими від дому. в основному це наші щоденні прогулянки до парку та нашим райончиком, візити до лікаря та рідкісні вилазки в магазин якщо ну дуже треба було і мені їхати. але в лютому дуже потеплішало і прогулянки розширились та зросли в часі. почали виповзати в більш людні місця і доволі успішно

родинне

звісно більшість нашого життя займає доця, якій вже так швидко виповнилось три місяці. росте так швидко, що тільки встигай за нею

більше про неї в окремому дописі
а ще до нас приїхали мої батьки гостювати. якби не Дарина ще б довго я їх вмовляла. дякую дівчаткам Олі та Юлі за консультаціі у підготовці батьків. все згодилось. їм загалом дуже щастило і політ такий важкий був не таким важким. все швидко проходили і знаходили, як на людей, які не знають жодної іноземної мови : ) вони молодці. вражень звісно повно. на жаль мала ще надто мала щоб ми могли більше їм показати наше гарне місто. але ми старємось.

я їм влаштувала майже санаторійний прийом : ) вони опираються поки, але вже по-малу здають позиції. вони майже 30 років не були у відпустці і не звикли відпочивати. мій російськомовний тато, який ніколи не читав українською ковтає книги Кідрука, бо решта дитячі та англійською : ) детальніше про їх враження мабуть вже потім напишу. а поки я намагаюсь давати раду дитсадку з одного немовляти і двох дорослих : )