прогулянка в Cleveland National Forest
одного дня Олегів колега запропонував нам погуляти в лісі. ми звісно погодились. бо любимо ліс, любимо гуляти на природі та любимо відвідувати різні нові місця. отже, зібрались та й поїхали. я чесно не очікувала такої краси. це було дуже приємним сюрпризом.
їхали ми в Cleveland National Forest
знаходиться він високо в горах. і їхати було дуже цікаво. краєвиди прекрасні. в кінці дам посилання на відео, самі переконаєтесь.
щоб потрапити на територію лісу машиною треба сплатити певну кількість грошей за отакий квиточок, який кладуть під лобове скло машини.
лишили машину біля початку маршруту (одного з багатьох) і потупцяли вглиб : )
побачивши цю шишку, я подумала „Ого! Яка здорова!“
у відповідь почула погрозу від Рода побачити потім в 10 разів більші шишки. і я їх побачила : ) але про це пізніше.
йшли ми лісом, йшли. тут почали з’являтись величезні каменюки. і згадались мені скелі Довбуша та Карпатські ліси. ну гляньте, хіба не схоже?
місце чудове. і потрібні мабуть місяці щоб весь той ліс дослідити й обійти. є місця загороджені. думаю для безпеки самих же відвідувачів.
є дороги. бо куди ж тут хтось без машини попреться? : ) але відходиш від дороги і потрапляєш в казку. маршрути промарковані. подекуди трапляються таблички. але стежки таки справжні лісові.
бачили місце для кемпінгу. такого собі цивільного туризму. місце для фургончиків, туалети (майже як в нас, дерев’яна будка, всередині дірка в землі, але все одно унітаз). столики й лавочки. але вогнища розводити здається не можна. хіба кухня у вагончику або газові горілки.
маршрути є які хочеш. і їх безліч, бо територія величезна. не знаю чи то був несезон чи що, але людей було не дуже багато. мабуть весною і влітку таки більше.
нагулявшись і нафотографувавшись
вирушили до місця з величезними шишками
просто так доріжку до нього і не помітиш. треба знати куди йти. але місце унікальне. от і вони
ці величезні шишки з особливих сосен — сосен Культера.
вони ростуть лише в Каліфорнії. а їхні шишки просто величезні — іноді досягають до 40 см в довжину. лячно аж, як уявиш, що таке може на тебе гепнутись : ) кожен собі знайшов по одній шишці на згадку. більше все одно б не донесли. сумок ми не брали, а в руцях важкувато таке диво довго нести. та і колеться добряче.
а далі швиденько до машини. бо сонце сідало, а температура різко падала. а так як ми ще й високо в горах, було дуже навіть прохолодно.
от і захід сонця, до речі
чудова прогулянка чудовими місцями. розструсили кісточки, надихались смачним повітрям, намилувались гарнотою ще й приємно поспілкувались. хочу туди ще не раз і не два повернутись. ми вдячні Роду за організацію, доставку та саму прогулянку : )
я знов полінувалась перти свою камеру (а Олег ще не скоро свої обробить, я лише кілька випросила там де ми), тому світлини з телефона. але я й так ледве за ними встигала поки відео знімала, ще й фотографувати все одно не було б часу.
а тут власне і саме відео. приємного перегляду : )