люди в метро

помітила, що ввечері я зустрічаю багато дивних людей в метро. іноді не просто дивних, а навіть стрьомних. вдень всі якісь одноманітні, поспішаючі, злі, неусміхнені. а ввечері все ж таки більше усміхнених і розслаблених. але і стьомних більше.

найпоширеніший варіант — люди-розглядайки. вони на тебе пяляться. іноді просто, а іноді так, що аж мурашки по шкірі і хочеться втекти. тоді я швиденько переходжу подалі. найбільше мене тіпає, якщо такий за мною йде на ескалаторі чи в переході. роблю вигляд, що переплутала вихід і різко завертаю в інший бік і перечікую поки піде.

чоловіки-веселуни. вони в гарному гуморі, і ходять до когось чіпляються зі своїми розповідями. в принципі терпимо, але іноді напрягає. особливо якщо лізуть знайомитись і чи тхне перегаром жостким.

бидлолюди. ці дуже агресивні. хоча вже якби і не година пік, все одно дуже поспішають, всіх розпихають і поводяться вкрай недружньо. у вагоні ще можна уникнути, а от біля ескалатора важко. частенько отримувала від таких різноманітні неприємні штурхання та копання.

дівчатка на підпитку. огидне видовище. як не блює, так хитається. якщо на підборах, то я тікаю. бо покалічить. хібащо я в стілах, тоді можна не тікати))) але одного разу довбанула по нозі, то синець місяць не сходив.

божевільні. вони чомусь ввечері активізуються. тут думаю немає потреби роз’яснювати.

але й багато звичайних цікавих людей.

часто це компанії молоді. вони повертаються з гулянки. весело їдуть у вагоні, по-малу розходяться. дуже мило прощаються. обійми, рукостискання, поцілунки.

подружжя, які їдуть разом додому. люблю слідкувати за рухами пар. дотики, обійми, якісь такі дрібні особливості.

а ще люблю рахувати скільки людей їде з книжками. і звісно підглядати назви книжок : )
скажу вам молодь читає якіснішу літературу : )