роздуми святкові…

24.8.2012

В день святковий треба було б святкувати, а я замiсть перебувати у веселiй подорожi з друзями змушена лишитись сама в Києвi. Бо спiткала невдача у виглядi нежитю та кашлю. Друзі без дітей поїхали, до друзів з дітьми я не поїду, щоб малюків не заразити. Сиджу вдома й працюю.
I мене потягло на роздуми…

Що є людина?
Людина це сукупнiсть недолiкiв, чеснот та вчинкiв. За цим її оцiнюють iншi люди.
Маю двi риси, негативні на мою думку, з якими активно борюсь все життя впертiсть та прямолiнiйнiсть. З друзями та коханими вони наче i не недолiки, а от з началством i клiєнтами таки заважають. Тут моя впертість та прямолінійність лише псують все. Тому з мене ніколи не буде продавця чи великого начальника : ) У стосунках же з людьми близькими, я вважаю без цього ніяк.
Але з віком виховую в собі якусь диполоматичність чи що. Ну тобто вчусь не сперечатись „до крові“, а на певному етапі зупинятись і намагатись дійти згоди чи компромісу. З деякими людьми буває легше відступити ніж довести, що людина не права. Навіть якщо докази нявні.

Ще одна річ — приципи. То недолік чи перевага? Як на мене перевага. Якщо звісно тих принципів не мільйон. Бо то вже не принципи. А ще така річ як принципи з’являються з віком і досвідом. В дітей немає принципів. Принципи це або ж якісь власні заборони, або переконання.

Що є проблемою для людини?
Проблема з французької „задача“. Отже, проблема це щось, що людина має вирiшувати i може вирiшити, а не жалiтись i скиглити, чи виправдовуватись цим словом. Ми звикли проблемою називати не ті речі. Або вважаючи щось проблемою, не усвідомлювати, що це щось треба вирішувати, а не бездіяльнічати.

В дитинствi це голод, мокрi штанцi та шум. І діти вирішують цю проблему — плачуть : )
Потiм зуби чи животик, далi вiддаленiсть мами. Неможливiсть отримати всi iграшки у свiтi — тут вже плач не такий дієвий : ) Вiдсутнiсть свободи та грошей, вчителi, сесiя, стосунки, роботодавцi, чиновники, бюрократи… на цьому етапі ми починаємо сваритись та лаятись.

Думаю, щаслива людина, не та, яка не має проблем, а та яка їх просто вирішує, а не створює : ) Бо вони є у всіх. Просто треба уявити, що будь-яка ваша проблема — це задача і все від вас вимагається — знайти відповідь.

Далі я заснула і втратила думку. Зранку думка не повернулась і це все, що я занотувала. Тому продовження поки нема : )

Категорії: Записничок | Теґи: ,

  • Andriy Zagorovsky

    Треба ж, як багато всього.
    Я тезами занотую, ги.
    Я би сказав, що людина являє собою бажання. Це взагальнення і недоліком і перевагою одночасно, ги. По бажання, або діях, що вони викривають приховані бажання, чудово зображається особа.
    Принципи самі по собі не є ані перевагою, ані недоліком. Вони являють собою лише рішення нічим не обґрунтоване, штибу “я не вбиваю”, або “я комуніст” – ніяких об’єктивних підстав для принципу нема, суто власний смак особи.
    Керівники, про мене, мають і прямолінійність, і впертість, але справді – під прикриттям дипломатичності; себто не висловлюються різко – прямо, проте не різко, жорстко тощо, а іноді й узагалі мовчать /що підлеглому теж корисно робити час від часу, ги/.
    Про проблему цікаво, що завдання. Адже завдання не виникає саме по собі, як намагаються подати проблеми, завдання людина сама собі ставить, отже мусить сама вирішувати, ги. У нас же під проблемою розумію ускладнення: було все просто і раптом з’явилося вскладнення, ги.
    Ну, мій син свариться й лається вже давно, хіба що цензурно. Так, плач один із методів, але й нагримати може, гиги.
    До речі, про щастя. Так багато розмов про те, що кохати треба не за щось, а просто так, натомість так мало наголосів, що щасливим треба бути не з якихось причин для радості або що, а просто так. Щаслива людина – вдоволена собою, своїм станом і оточуючим середовищем, яким би воно не було /або середовище це принаймні не засмучує її, бо особа протидіє йому/. Хоча проблеми дійсно варто оминати, замість вирішувати, ги.

    • zymova

      я вважаю, що якщо людина без приципів, це недолік.
      завдання може ставити й інша людина, й життя. не лише сам собі.
      кохання то почуття до людини, кохаємо ми людину та мабуть конкретні якості в цій людині. а от зі щастям складніше, воно не від однієї людини залежить, тому це важче.
      оминати треба неприємності, а проблеми вирішувати.

      • Andriy Zagorovsky

        Про мене, якщо особа не визнала завдання, то його ніби й нема, ги. А щодо життя ставить, то воно ж не ставить їх узагалі, а особисто, проте особа-то, як раз, має вільний вибір чого прагнути, і якщо завдання вийшло не на напрямку її цікавості, то ніби й не заважає.
        p.s. А як налаштувати надсилання сповіщень про нові відгуки на на електронну пошту? Але з умовою, що за зайшов у disqus через обліквку google.