Хронос. Тарас Антипович
„Хронос“ – футурологічний роман із винятково ефектним сюжетом і прискіпливо-болісним поглядом на світ найновіших технологій та одвічних людських спокус. Події роману беруть початок 2040 року, коли новий науковий винахід кардинально змінює долі людей. За образом космополітичного суспільства у новій книзі молодого письменника проступає віртуозна проекція на сучасну Україну.
Хро́нос (грец. Chronos — час) — у давньогрецькій міфології уособлення часу.
Сам автор називає роман умовно фантастичним. Бо надто вже сучасність нагадує.
В романі у вигляді коротеньких новел змальовується життя в майбутньому, хоч і не дуже далекому (2040і роки). В цьому майбутньому люди знайшли спосіб відбирати та віддавати час свого життя за допомогою пристрою — хрономату. З одного боку штука дуже корисна, бо надавала можливість вилікувати невиліковно хворих. З іншого ж боку — дало можливість відібрати в людини навіть її життєвий час крадучи його. І нам змальовують вищий рівень розбещеності людства, яке дісталося вже найдорожчого — людського життя. Показано всі слабкості людські, які з’являються за можливості відібрати чужий час. Закінчується все happe end’ом ще й релігійно забарвленим. Можливо це може і відлякати деяких читачів. Але загалом мені книга сподобалась.
Твіттер згадав:
„Ненависний Твіттер сидів скраю, безтурботно колупаючи виделкою в тарілці. Його називали так через те, що спілкувався короткими фразами, ніби кидав повідомлення.“
А оце щось до болю нагадує, чи не так?
„— Так, мля. Офіційний бік нашої акції ви оцінили з доповіді товариша Йойо. А я, мля, щойно від президента… — Циклон зробив значущу паузу. — Нам віддають митницю і комітет земельних ресурсів. Це, мля, реальні потоки!
Шатро ледь не тріснуло від тріумфального ґелґоту, рохкання і мекання. Циклон мусив тричі тупнути ногою, щоб угамувати присутніх.
— Як ви розумієте, таку довіру, мля, треба відпрацювати, — вів далі носорогопітек. — Ви також маєте знати, що вимоги з нашого маніфесту, мля, не будуть виконані. Це потрібно для того, щоб ми мали привід шуміти і виступати стільки, мля, скільки треба. Все, що я, мля, кажу — не для бидломаси і не для сторонніх вух. Уряд занепокоєний, мля, всенародними протестами натуралів. Мітинги під кабміном не припиняються вже місяць. Це сильно дістає президента, і самого Великого Магістра. Вони бояться стихії. Завдання нашої сьогоднішньої акції — вклинитись, мля, зі своїм балаганом у протестний натовп. Більше хамства і скотства. Хай усі серуть під ноги. Гнилий жом кентаврам давали?
— Давали! — виструнчився делегат від кентаврів.
— Горилопітеків, мля, споїли? — строго повів рогом Циклон.
— Споїли! — різко підвівся з місця чорномордий волохатий делегат із фарбованим у рожеве ірокезом на плескатій голові.
— З проносним чи без?
— З проносним.
— Добре. Хай зроблять там реальну парашу, мля. Слухайте далі. Через десять хвилин після нас, мля, підвалять скінхеди-натурали і вклиняться зі своїм бардаком. Вони теж проплачені президентом. Вони почнуть наїзд, ну, як завжди: «Мочи гібів! Гібам — погибель!» і так далі. Бидломасу від бойні не стримувати! Хай дубасяться, пуляють калом, мля, хай кусаються і миздяться копитами. Хай, мля, б’ють вікна в кабміні і топчуть мирних протестантів. Під кінець приїде ОМОН і гребтиме всіх підряд, мля, так що ви вчасно линяйте. Уряду від нас потрібні, мля, реальні безпорядки, щоб заборонити всі мітинги як прояви екстремізму. Це тільки початок довгострокової співпраці. Ми маємо, мля, себе зарекомендувати. Гайки в країні поступлво будуть закручені до країв. А ми плавно зайдем у митницю і в держкомзем. Що, мля, не ясно?“