футбольний патріотизм

я дуже рідко дивлюсь футбол. чесно рідко. це може бути або якась особливо важлива гра Динамо (Київ) або з будь-яка гра української збірної. я доросла та начебто не така вже дурна людина і розумію, що нам до чемпіонства ще як до неба рачки, але! але я все одно завжди вболіватиму за своїх.

цей рік звісно надто особливий, бо змагання такого рівня проходять ще й на території України. і це мало б додавати нашій команді сили та впевненості. а скрізь лише занепад, зневіра та критиканство.
так нам далеко до тієї французької збірної, якій ми програли. але ну невже ви такі сліпі — ну старались же! так вкінці здались фактично, але ж не одразу. та і згадайте що робилось на стадіоні. і я не лише про погодні умови. вам би було в кайф місити багнюку під такий супровід виборюючи м’яч у однієї з найсильніших команд світу? чому ніхто не згадує золоті руки П’ятова? невже Селін, Воронін, Гусєв чи Тимощук лежали десь на лавці?

так вони не найсильніша збірна в світі, але це наша збірна. якось так важко чути навколо оці „та ми все одно програєм“, „вони нінащо не здатні“ „треба бути реалістом — англійці кращі і виграють“. чомусь ані польські вболівальники, ані хорватські, ані шведські, ані грецькі, ані ірландські!!!!!, ані нідерландські такого не кажуть. вони до останньої секунди з командою, до останньої секунди разом, до останньої секунди вірять в перемогу. кілька з перерахованих мною заздалегідь вже знали, що команда в будь-якому випадку вилітає з подальшої боротьби, але їм це не заважає чомусь радіти за своїх і підтримувати їх. шведи і досі не залишили Київ та вже з самого ранку починають готуватись до гри їхньої улюбленої команди і вірять, що вони зіграють гідно.
поляки навіть після програшу збірної аплодували футболістам і радо вітали їх у фан-зоні та дякували за гру. чому цей народ так вболівав за греків, хоча вони були в гіршій ситуації за нас, а в своїх повірити не може, хоча теоретично шанси ще є. так вони працюють за гроші! а ви працюєте безкоштовно?

ЧОМУ?!!!!! ЧОМУ! тільки наш народ може підтримувати збірну лише коли та виграє, і так низько висловлюватись, коли та програє? чому так важко повірити в своїх хоча б трошечки! ну хоч краплиночку! хоч на мить уявити, що вони таки можуть!

от мені соромно за таких людей. бо навіть вболівальники інших країн бажають нам перемоги і вірять в нас! а ми з Наткою все одно підем вболівати за наших! і думаю багато українців, де б вони не були, душею будуть в цей момент десь в Донецьку!
Ууууууукраїіііііііна!!!