Зимові канікули в Санкт-Петербурзі

Ось і відбулась така очікувана подорож, ну і ще одна мрія збулась. Хай не все реалізовано, але тепер я знаю, що побуваю там ще : ) Ну а тупер детальний і емоційний звіт. Вмощуйтесь зручненько перед монітором і…

Підготовка

На подорож до Пітера нам вдалось вмовити лише двох друзів. В решти або були інші плани, або не було можливості, або не було бажання :). Ми сумлінно готувались. Квитки викупили в перший же можливий день, і одразу ж взялись за пошуки місця проживання. В результаті у нас були квитки і заброньований та оплачений готель ще за місяць чи півтора до подорожі. Що особливо тішило, бо подорож була в дуже специфічний період року, коли це не так просто робити спонтанно. Тому ми собою були задоволені.

Дорога

Їхали потягом. Літаком майже вдвічі дорожче, менш надійно взимку (хто в курсі того, що робиться з літаками взимку зрозуміє) та і потягом веселіше 🙂 В нас було наше купе в чудовому потязі. Їхати майже добу. Ми запаслись їжею та забавками і на вокзал. Подорож була приємною та веселою.

Без якихось особливих незручностей. Єдине — було спекотно. Опалювали дуже сумлінно.

* ліричний відступ
Набрали зайвих документів. Для Росії достатньо внутрішнього українського паспорту. І я даремно тягалась ще й із закордонними. А так як я ще й з сумкою лоханулась, і не взяла чогось маленького, тягала за собою ще й рюкзак.

Тричі зустрічались з митницею. Двічі — Україна: паспортний контроль та багажний, і один Білорусь (у них з Росією спільний кордон) все разом. На мене так прискіпливо давно не дивились))) Ми нічо не везли, то і проблем не мали.

*
Папірці, які для митниці треба заповнювати такі манюнькі, що заповнити їх можна лише, коли потяг не рухається. Заповнюються або російською, або англійською. Папірці не можна губити. Один забираються білоруси, інший теж вони по поверненні. В паспорті нічого не ставлять.

Перший день в Пітері

Прямо на вокзалі придбали сімки місцевого оператора зв’язку і потопали шукати як дістатись в готель. Наші лякливі друзі не захотіли без реєстрації лізти в метро з сумками, тому витратились на таксі. Як і очікувалось переплатили, особливо зважаючи на те, що недалеко від вокзалу та можна було б доїхати трамвайчиком. Яким ми так ніразу не скористались 🙁 Але ж хто знав.

В готелі заселення аж о 14-й, а ми там були об 11-й. Тому лишили речі в камері схову і пішли на пошуки обмінників та сніданку-обіду)) Так як в Росії аж до 10 вихідні майже у всіх, і навіть банки в зв’язку із святами працюють не регулярно, нам вдалось обід знайти раніше за гроші)). Добре, що друзі виявились обачливішими за нас і було чим платити за їжу. Обідали-снідали в закладі схожому на Два гусі чи Пузату Хату в Києві під назвою „Емеля“. Було пристойно та смачно.
Вийшовши звідти виявилось, що до обмінника ми не дійшли аж 5 метрів 🙂

Світлинки з прогулянки

Ще трошки прогулялись з картою і повернулись до готелю на заселення. Готель хоч і не вищого класу, але дуже навіть прикольний. Виявився величезним. Майже в центрі міста, на березі Фонтанки (одна з основних річок міста). Ми дотупцяли до своїх номерів (нас чомусь поселили далекувато одне від одного), освоїлись і пішли шукати пригод.

На рецепції домовлись про нічну екскурсію містом (про неї пізніше), а самі відправились гуляти. Десь в хвилинах 10 від готелю метро „Технологический институт“. То ми і пірнули в метро.

Метро

Тут одні емоції. По-перше дуже чисто, світло та охайно. Навіть ті деякі станції, які мене лякали виглядають краще за київські. Лякали тим, що з перону до потягу немає виходу на колії. Є окремі двері (жахливого какашечного кольлору), які відкриваються, коли потяг приїжджає. Але найстрашніше бути як раз по той бік цих дверей. Таке враження, що вони не відкриються ніколи.
По-друге гілок на дві більше. Ну я в дитинстві жила рік в Москві, знаю, що ліній може бути багато. Але хто там щось пам’ятає. А тут …
Ну кілька речей, які мене здвивуали:
1. Перехід з гілки на гілку може бути доволі простим — перейти на іншу сторону перону — тобто на одни перон можуть виходити дві різні гілки метро. А є такі ж як в нас через перехід східцями. Але немає ескалаторних.
2. Двохярусне метро. Тобто знизу тунель однієї гілки, зверху іншої.
3. Вихід може бути одночасно одним спільним для двох станцій, а то і трьох.
Власне от схема

4. Часті оголошення про тероризм в метро на ескалаторах. Ну такі а ля „Якщо ви помітили підозрілу особу…“. Та багато голосової реклами. В нас то частіше музичка грає. Ескалатори старезні. А табло з рекламою не такі як в нас — вони на високих стовпчиках і обличчям до пасажира. Тому не доводиться скручувати собі шию, щоб щось прочитати чи побачити. Та і реклами на них менше, частіше це види міста.
5. У вагонах немає моніторів)))) І вагони старіші. В Києві вже доволі багато новесеньких. Але пітерські чистюсінькі.
6. Жетончики в них металеві. А турнікети такі страшні махіни — величезна дура з рулеткою, товстезною. Пройти на шару нереально. Але і так пройти доволі фізично важко. Власне — турнікети зовсім інакші. Є такі ж безконтактні картки. Але автомати їх поповнення складніші якісь. А от для швидкого обміну грошей на жетончики автомати такі ж самі як в Києві. Проїзд — 25 руб це десь 6.5 грн.
7. Загубитись дуже складно. Скрізь є вказівники (дублюються англійською), схеми, пам’ятки. Посередині перону автомат з інформацією та кнопкою виклику допомоги. На пероні також таксофони і лавочки.
Загалом метро нас дуже вразило.

Ми відправились у Петропавлівську фортецю. В Пітері взимку рано вечоріє тому застали ми її вже у темряві. Але за рахунок шикарної ілюмінації наробили купу гарних світлин (вони не мої))) в основному зроблені MrGALL’ом деякі друзями).

По всяких музейчиках всередині в нас не було багато часу бігати, відвідали лише музей воскових фігур.
Далі пішли мостом через Неву і вздовж набережної. Біля Неви виявилось страшенно холодно, бо дуже вітряно. З висоти мосту видно шматки розколеної криги в підсвітці від мосту вони виглядали настільки загрозливо…

Відіргівшись у якійсь кав’ярні пішли гуляти далі. Добрели до Дворцової площі, де знаходяться будівлі Ермітажу, і де в цей час як раз почалось лазерне шоу на фасадах його ж. Витримали лише половину і пішли далі. Побачили річку Мойку та пройшлись вздовж неї. Добрели до метро Невський проспект і відчули себе як вдома в годину пік — в метро ледве втиснулись))))

Дістались готелю, вдяглись потепліше і пішли вечеряти та очікувати вечірню екскурсію. В Пітер приблизно 5 млн жителів і половина з них мають автомобілі. А місто старе з доволі вузькими вулицями, тому вдень користуватись наземним транспортом ну дуже складно. А ввечері вже майже немає машин і тому наш екскурсійний автобус спокійно переміщався містом. Розповідати чи переповідати немає сенсу. Просто кілька світлин.

Ісакіївський собор

Біржа

Спас-на-крові

Ми на фоні Неви

Повернувшись в готель ми ще трошки посиділи в барчику милуючись шикарним видом на Санкт-Петербург з 18-го поверху.

День другий: Пітер та Пушкін і знову Пітер

Стали раненько, бо сніданок в готелі рано. Та і мали багато планів на день.
Доволі непогано як на сніданок. Такі собі гори їжі ходиш собі нагрібаєш. Дві проблеми лише: знайти чистий посуд та вільне місце за столиком))
Після сніданку так і не дозвонившись до знайомої вирішили питати про екскурсію до палацу на рецепції. І виявилось спізнились. Нам детально розповіли як можна доїхати інакше. Ну і відправились в дорогу. Нам порадили таки не їхати самим, а поїхати з екскурсією, але не від готелю вже, а з Гостинного двору. Ми знов пішли бавитись у метро і приїхавши виявилось, що лишилось як раз 4 квитки для нас. Ми бігом до автобуса, а там кажуть місць нема. Тут ми і засмутились. Але успішно поміняли квитки у конкуруючої агенції та встигли ще й кави попити до екскурсії.

Група в нас була невеличка, всього 12 людей. А екскурсовод дуже файна та поважна пані, яка розповіла нам багато цікавинок. Не лише про палац Катерини Великої, а і про Пітер. Так як пересуватись вдень місто дуже складно, ми виїжджали з нього десь 40 хвилин.

Пушкін, він же Царське село зустрів нас весь в снігу. Така краса))))
Палац. Це просто щось!

Ми з боку французького саду

Думаю виставляти тут зображення мало сенсу, та і історію чудово можна знайти в мережі. Тут можете переглянути світлини з нашої поїздки.

На диво нам вдалось зустрітись зі знайомою, хоча і ненадовго. Але все ж таки приємно.

*
цікавий момент
Перед розставанням з тією ж знайомою, ми довго фотографувались і трошки затримували групу з автобусом. Забігаючи в маршрутку почула рідну мову від росіян і мало не вивалилась назад)))
„Швишдше давайте, не затримуйте всіх!“
Аж приємно 🙂 Ми то вчотирьох весь час спілкувались українською, іноді навіть забувшись намагались і з офіціантами. Але щоб так.
Ще один кумедний момент був у кав’ярні. Ми доволі змерзли, був перший день і ми мало спали вночі і от зайшли на каву. Подруга почала швидко розпитувати офіціантку і щось замовляти, потім таки зрозуміла з великих очей дівчини, що розмовляє досі українською.
Але жодного разу за весь час ми не почули ніц негативного в наш бік. От вона різниця між Пітером і Москвою. От що значить різниця між владою і народом.

Повернулись в Пітер ми дуже голодні і змерзлі 🙂
І поїхали в паб, рекомендований іншим нашим знайомим чекати зустрічі з ним.
Паб мені дуже сподобвася. Так як паб у готелі дуже розчарував скудним вибором пива та поганою їжею. Єдине шкода, що в той день так і не було живих виступів. Було б цікаво щось таке послухати.

Виснажені і задоволені повертались ми у готель цього вечора. Але це не завадило нам ще й влаштувати нічну прогулянку набережною Фонтанки, побігати, пограти в сніжки (ледве ліпивши їх, бо мороз і сніг не ліпиться), повалятись в снігу.
Потім дружні посиденьки в номері, підбиття підсумків подорожі.

Зранку сніданок, дозбирання речей і виписування з готелю. Але ж без кави

та дози інтернету піти ми з Олегом не могли)))
Не конектиться…

досі…

понеслось)))

Потім останні покупки сувенірів та гостинців рідним (оооооооооо як вони всі виганяли мене з книгарні!!!). Та обід. Закинувши речі в камеру схову пішли шукати поблизу ресторанчик. Знайшли бельгійський. Так може він був для нас і зашикарним. Побачивши персонал, я була впевнена, що нас зараз звідси попросять. Там все таке вичурне, а тут ми такі всі в джинсах закатаних та светриках і з рюкзачками))) Але ні.
Наїлися смачних мідій та напилися смачного бельгійського пива та лимонадів власного виробництва.

„Метрдотель“ як його назвала Оля таки не втримався і спитав нас на останок звідки ми. Ми були практично єдині в ресторані і розмовляли українською між собою. Було неважко зрозуміти. Ми відповіли звідки і тут така неочікувана радість)) Він був в Україні, у Львові та Ужгороді. Але ще не був у Києві. Але остання фраза нас вбила.
Він був радий за нас, бо „ворожнеча між нашими країнами припинилась“ і „лишилось лише з Білоруссю розібратись“ і все буде добре та ніщо не розділятиме слов’янські братні народи 🙂
Було і смішно і сумно водночас. Але починати дискусію з настільки зазомбованою людиною не було бажання та часу.

Трошки повоювавши зі скриньками у камері схову (в друзів скринька заглючила, довелось викликати рятівників з викруткою))) ми таки сіли в потяг.
Потяг наче і той самий, і номер вагону той же. Але цього разу було все якось сумнувато. І чисто вже не так, і білизна якась стрьомна, провідниця стрьомна, струм в розетці перебійливий (так в купе були розетки і на шляху в Пітер ми спокійно ними користувались), що ми лишились без кіно, бо Олегів МакбукПро не можна було зарядити. Ми грались)))

Зранку нас чекав митний контроль. Якщо туди ми спокійно проїхали, то цього разу було весело. Бідну провідницю так штормили, що було просто шкода. За такі дрібниці. Ну а так як ми були зовсім поряд і все чули, то фраза „У нас план і нам треба мінімум 1000 грн“ дуже різалась у вуха. Ну ми то пройшли все успішно, так як нічого і не везли окрім кількох книжок та цукерок.

Знов забавки та чаювання. Ми за весь час випили стільки чаю, що аж страшно рахувати : )

От власне і все. Київ зустрів нас плюсовою температурою та мрякою. А нас з Олегом ще й холодильником з купою зіпсованої їжі, бо за час нашої відсутності очевидно електрострум вимикали частенько і надовго)))

Якщо хтось все це подужає, віртуально тисну вам руцю : )

п.с. перепрошую, якщо знайдете помилки, чесно нема сил вичитувати, і так я це все народжувала 4 дні.