Je ne regrette rien

29.10.2010

саме так. я намагаюсь жити за принципом „Je ne regrette rien“— Я ніпрощо не шкодую.
це складно, але краще так. але іноді задумавшись про своє життя виникає якест відчуття подібне на жаль чи картання себе за щось.
краще скажу так — я сумую…

я сумую за своїм студентським життям. сумую за постійним спілкуванням з друзями. бо ми подорослішали, знайшли свою пару, а деякі вже мають діток. і тому ми вже не можемо так само безтурботно і так само часто бути разом. сумую, бо вже майже рік не можу їх побачити. елементарно не виходить, бо постійно плани змінюються. розумію, що з дітьми не всі готові активно гуляти чи по гостях ходити. але нічо. вони скоро підростуть і думаю взимку я їх точно зможу всіх зібрати.

я сумую за своїм активним культурним життям — театри, концерти та рок-фестивалі. зараз це максимум відвідування Країни мрій чи похід в кіно. зараз ти вже думаєш про відповідальність. думаєш, що це рано вставати, а пізно повертатись. і так далі. а ще запаз я не завжди можу це собі дозволити матеріально. проходжу повз каси з афішами улюблених гуртів і аж … уууууууууух. але знов думаєш — іти самій нудно навіть на улюблений гурт. і продовжую сумувати. а вдома вже вмикаю і слухаю.

я сумую за своєю попередньою роботою і її атмосферою та в дечому великою свободою. сумую за співробітниками і нашими посиденьками. сумую за більярдом по четвергах. сумую за святкуванням ДН. сумую за нашим акваріумом.
моя теперішня робота мені подобається. але. Але. але це лише миті. бо 80%, а то і всі 90% це постійне напруження, хвилювання, тиск та неприємності. це абсолютна залежність від інших, і максимальний контроль та паралізованість дій. це страшенно демотивує. але маленькі та яскраві очі допомагають це витримувати, а дитячий сміх просто допомагає забути хоча б на мить про відповідальніть, залежність, тиск…

я сумую за тим, що не можу бути зараз в іншому місці. бо це важко. ще важче пояснювати це іншим і дивитись як змінюється їх обличчя. але ж є скайп і віра, що скоро це закінчиться.

я намагаюсь жити не шкодуючи ніпрощо і відшукуючи в житті якомога більше позитиву. а шкодування лише шкодить. жаль лише отруює. усміхайтесь собі і оточуючим 🙂

Категорії: Те, що на душі | Теґи: