осінні дні та ночі

24.10.2010

за останні роки осінь стала для мене символом очікування та часом боротьби із самотністю. осінь традиційно насичена сварками з батьками, нудними вихідними та максимальним перенесенням життя в мережу.
вкотре повтрюю, що завжди треба думати що кажеш, що стверджуєш і чого бажаєш. бо слова і думки мають здатність матеріалізовуватись. мій досвід чомусь саме такий.
і тепер я сто разів подумаю перед тим як щось комусь сказати чи чогось побажати.

восени складніше прокидатись зранку. так саме восени. взимку не простіше, а просто вже звичніше. бо осінь вже навчила, що треба. цього року маю чудовий розклад для порівняння. і точно вам скажу, що 30 хвилин додаткового часу таки дуже багато важать. і коли мене цієї можливості позбачили ставлячи заміни на цей час, я почала втомлюватись значно швидше та більше. моя мрія — робочий день, який починається о 10 ранку. колись давно в мене так і було (так це був один з плюсів, за які я ту роботу дуже любила 🙂 )

зі зміною розкладу та місць занять танцями почала ще більше ненавидіти бидло в Києві. перша категорія — бидло в метро. воно все так само не навчилось користуватись метрополітеном. так само пруть не випустивши людей з вагону, так само штовхаються, навіть якщо то діти. а ще бидло до ескалатора йде походкою пінгвіна. друга категорія — бидло на вулицях. зараз доводиться їздити в зал на Якіра. тому йду пішки від Лук’янівської по Мельникова. вже подумую про придбання кольчуги та меча. бо це якийсь жах. тобто поняття люди не мають, що не всі ходять лише в одну сторону і людей, які йдуть не ДО метро, а ВІД метро просто зносять як танк камінці. в мене вже рефлекс навіть виробився йти з розтопиреними ліктями і захищати обличчя. ще додам особливу категорію — фіфи! ці тварі пруть не звертаючи і ще виставивши свою чумайдан-сумочку на півметра від себе (чи то косметика така нині важка, чи то джеркальця з титану роблять)))).

з позитивного. стала помічати, що люди знов читають книжки. так паперові книжки. і хороші книжки, а не всяку фігню, якою навіть туалетний папір соромно замінити. така ж кількість людей з електронними читалками. але паперові є і це мене тішить.

а ще ця осінь подарувала мені 8 маленьких сонечок, які ще більше підсилюють мою віру в краще майбутнє.

отаке…

Категорії: Замальовки з життя | Теґи: