підсумки року

До кінця року лишається менше місяця і хочеться згадати як це було, що встигла, що не доробила і з користю використати час, що лишається.
1. Був самотній Новий рік. Ну як самотній? З батьками та з дзеньканням бокалами в моніторі.
2. Дивний День народження. Вперше не в своєму рідному Києві, а десь в іншому місці. Десь в глибині душі було дуже образливо, самотньо та боляче, але завдяки братику та його друзям, а також моїм друзям, які цілий день мене вітали аж до ночі оте все з тої глибини не вилізло. Ну хіба трошечки.
3. Було страшенно важке розтавання з найкращим в світі колективом і одночасно його „похорон“. Бо звільнили всіх. Прочитавши листа від начальства дико розревілась. Бо просто не могла уявити, що одного дня я більше не питиму зранку каву на диванчику з Лєнкою та Віталіком, не годуватиму рибок в акваріумі, не проводитиму тренінгів, не чутиму милих і добрих підколок, не питиму пива з нагоди чийогось ДН чи річниці роботи в компанії, не готуватиму свята для імениннників, не…та багато чого не. А головне не бачитиму щодня людей, яких дуже полюбила і вже ніколи не матиму такої команди, яка була в нас. Звичайно всі казали, що ми зустрічатимемось, бачитемось, але кожен знав, що так не буде. Мабуть одна з найважчих митей мого життя і цього року.
4. Зустріч в аеропорту. Інтимність зустрічі була порушена (дуже неочікувано і на той час дуже була зла ще на того порушника), але продовження ввечері компенсувало все. Потім шалений тиждень, який випав з життя)))
5. Марні намагання знайти нову роботу. Розчарування. Поява купи комплексів щодо своєї професійності та потрібності. Добило не прийняття на роботу на якісь курси французької для дітей. Були підробітки тим чим займалась до цього (дяка подрузі, і досі цим підробляю і тому маю змогу хоч якось виживати), перекладами. Але починало зривати дах від постійного перебування вдома і я здалась та пішла знов у вчителювання.
6. Нове розставання. Важке та болісне. І хоча сам процес перебування по різні боки світу проходить вже менш яскраво нестепно, але важко дуже. Шкода, що втрачається цінний час, шкода, що знов всі свята сама, шкода, що з’являється забагто приводів проникнення гидких думок в і без того дурну голову.
7. Новий етап вчителювання. Спочатку злякалась перспективі навчати малят. Бо до того не мала з ними справ. А тепер навіть боюсь з ними прощатись (бо реально розумію, що довго я там не витримаю). В мене чудові дітки. Є розбишаки, але вони дуже хороші. А от старшенькі хронічно псують нерви. Якби треба було б забити на те все, але совість не дозволяє не виконувати повноцінно роботу. Тому намагаюсь ще якось затягнути в процес вивчення. Проте з таким вихованням то нереально. Навіть розмови з батьками не допомогли.
8. Побачила майже всіх своїх „француженок“. Так зву одногрупниць, які живуть і працюють та вчаться у Франції. Всі в Парижі. Приїжджали по-черзі і було так приємно їх побачити та згадати золоті роки студенства))
9. Моя подруга та одногрупниця одночасно народила чудового малюка. Тепер в нашій компації дівчаток є дитинка. Як то кажуть перший пішов. Вікуся чудово відходила період вагітності і доволі швидко народила. Молодці всі троє: мамуся, татусь та малюк.
10. Так досі і не вивчила італійську, хоча почала трошечки.
11. Так і не пішла на курси водіння. Фінансова сторона заважає. Перенесла цей пункт на весну. Там буде надто муляти очі автошкола під боком і таки себе змушу піти))
12. Закінчився марафон ремонту в квартирі батьків. Лишились дрібниці з меблями. Але сам ремонт завершено. Аж не віриться. Він тривав за різними данними від 10 до 13 років. Просто мою кімнату та кімнату батьків двічі перероблювали. Решта лише по разу.
13. До мого старого висновку про моє життя про те що мені щастить на хороших людей (бо навіть співробітники з інших країн досі мені пишуть і ми спілкуємось дуже тепло, а вже он 9 місяців минуло), додалось ще одне — дууууууууже не щастить з банками та осоливо з бухгалтерією. То мабуть аукається образа мами, що я не стала як вона бухгалтером. Цього разу проблема затягнулась. З вересня місяця бухгалтер не може перевести зп на картку, яку виготовили в вересні. І я маю не лише заробити гроші, а потім їх зуміти знайти і відібрати в кого треба)) А це не просто. Ще й карантин цей клятий допоміг.
14. Цього року вперше відчула себе справжньою гірською туристкою та відвідала нарешті Кам’янець-Подільський. Але нажаль так і не описала літні подорожі. Треба буде встигнути до кінця року.
15. Цього року побила рекорд по хворінню на абсолютно різні речі, та відвідуванню стоматолога. Наступного тижня почнеться нова епопея вставляння коронки та лікування ще живих зубів. Невчасно з усіх боків, та і особливою любов’ю до стоматологів ніколи не відзначалась.

Отак.